Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
14 червня 2010 р. № 2-а- 5658/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаряі - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін:
позивача - Старжинської О.О.
відповідача - Варавіна Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (надалі –Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі –Дергачівська МДПІ, відповідач), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000151531/0 від 02.02.2010 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 227,65 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Вважає неправомірним самостійне погашення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку за 2009 рік за рахунок поточних платежів. З посиланням на п.1.7, п.3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (надалі –Інструкція № 22), пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі –Закон № 2181) вказує, що право визначати призначення платежу, в тому числі і внесення коштів на рахунок ДПІ, законодавством надано виключно платнику, а не податковому органу. За таких обставин, не вбачає підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення та просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. В обґрунтування заперечень послався на пп.7.7 ст.7 Закону № 2181 та вказав, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Пояснив, що погашення податкового боргу за рахунок поточних платежів відбувається автоматично спеціальною програмою, у яку фахівці податкового органу не мають змоги внести зміни. Підсумовуючи викладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2010 р. фахівцем Дергачіської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати фіксованого сільськогосподарського податку, за результатами якої складено акт № 70/15-333/08680945/9 від 29.01.2010 р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» № 320-ХІVвід 17.12.1998 р., пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181- несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничного строку по податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за 2006 рік.
Так, відповідачем в акті перевірки зафіксовано несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з фіксованого сільськогосподарського податку за 2006 рік: згідно розрахунку № 406 від 26.01.2006 р. –в сумі 125,32 грн., згідно розрахунку № 408 від 26.01.2006 р. –в сумі 29,12 грн., згідно розрахунку за 2006 рік № 410 від 26.01.2006 р. - в сумі 455,30 грн., термін затримки сплати за кожним з розрахунків –1085 днів.
На підставі вказаного висновку акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000151531/0 від 02.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з фіксованого сільськогосподарського податку за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 227,65 грн.
Судом встановлено, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є наслідком самостійного віднесення податковим органом частини поточних платежів в сумі 455,30 грн. з фіксованого сільськогосподарського податку за 2009 рік, які були внесені позивачем в сумі 763,68 грн., в рахунок погашення податкового боргу, що обліковується за позивачем.
Суд зазначає, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дергачівська МДПІ виходила з того, що позивачем в порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 не було сплачено сум узгодженого податкового зобов`язання з фіксованого сільськогосподарського податку, самостійно зазначених у розрахунках № 406, 408 та 410 за 2006 рік. При цьому, відповідач посилався на п.7.7 ст.7 Закону № 2181 та вказував, що суми, які Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 направляло для сплати поточних зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку, спрямовувались Дергачівською МДПІ в рахунок погашення податкового боргу.
З огляду на фактичні обставини у справі та з урахування норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, суд вважає такий висновок відповідача хибним та зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що платіжним дорученням № 982 від 24.12.2009 р. Підприємство Дергачівської виправної колонії перерахувало 763 грн. 68 коп., при цьому у платіжному дорученні призначенням платежу вказано: Ж; 101; 08680945; фіксований сільськогосподарський податок за листопад 2009 р., перераховано повністю по строку до 30.12.2009 р.
Приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Виходячи зі змісту положень пункту 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.
Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Пунктом 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” регламентовано, що обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України „Про національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції № 22 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.
Відповідач посилається на положення норми п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.
Однак, статтею 7 Закону № 2181 передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми фіксованого сільськогосподарського податку не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 ст.7 вказаного Закону є неправомірним.
Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону № 2181.
Судом встановлено, що Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, як випливає зі змісту статті 17 Закону № 2181, штрафні санкції носять похідний характер від основного платежу –податку та не можуть існувати окремо від нього.
Проте, представник позивача заперечує проти самого факту існування первинної суми податкового боргу, яка в даному випадку є основним платежем по відношенню до спірної суми штрафних санкцій, посилаючись на рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2а-42484/09/2070 за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської МДПІ до Дергачівської виправної колонії № 109 про стягнення податкового боргу.
Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2010 р. по справі № 2а-42484/09/2070 за позовом Дергачівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дергачівської МДПІ до Дергачівської виправної колонії № 109 у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу в загальному розмірі 14055,43 грн., до яких ввійшла сума податкового зобов’язання по фіксованому сільськогосподарському податку, що визначена оскаржуваним в цій справі податковим повідомленням-рішенням, відмовлено внаслідок пропущення строку звернення до суду.
Так, відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підсумовуючи викладене, беручи до уваги ту обставину, що відповідачеві було відмовлено у стягненні первинної суми, на яку було нараховано спірну суму штрафних санкцій, суд вважає, що відповідач не мав права нараховувати штрафні санкції на дану суму податкового зобов`язання, підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Висновок акту перевірки від 29.01.2010 р. про порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181 є хибним, а прийняте на підставі цього висновку податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000151531/0 від 02.02.2010 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 227,65 грн. повинне бути визнано судом недійсним та скасовано, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення –рішення належним чином не довів.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000151531/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу за платежем : фіксований сільськогосподарський податок у розмірі 227,65 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, код 08680945 державне мито у розмірі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 18.06.2010 р.
Суддя Перцова Т.С.