ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 14 червня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-9868/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В.

за участю:

секретаря

судового засіданні    Кузьменкової С.П.,

представників:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»- Дітріх М.М., Масштабея С.В.,

- Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України Макомела Романа Миколайовича –Чернікова П.О., Грицая І.М.,  

розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»

до

за участю

третьої особи - Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України Макомела Романа Миколайовича,

державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»,

проскасування рішення, зобов’язання утриматися від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»(далі –ТОВ «ТД «Санітарний щит України», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України Макомела Романа Миколайовича (далі –Головний держаний санітарний лікар, відповідач) про скасування рішення, зобов’язання утриматися від вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТД «Санітарний щит України» послалося на те, що оскаржувана постанова виключає з переліку предметів закупівлі усі дезінфекційні засоби на основі хлору, у зв’язку з чим  дистриб’ютори таких засобів при участі в тендері не мають можливості бути визначеними переможцями навіть при найнижчій ціні тендерної пропозиції.

Позивач зазначив, що, попри наявності документів, які дозволяють позивачу застосування засобу «Жавель-Клейд»на залізничному транспорті України, з метою лобіювання інтересів виробників чи постачальників окремих дезінфекційних засобів, відповідач прийняв оскаржувану постанову, яка звужує коло потенційних постачальників дезінфекційних засобів на залізницю. В пункті 2.11 постанови вказано, що призначений для профілактичної дезінфекції пасажирського рухомого складу, не повинен містити (або утворювати в робочому розчині) у якості дезінфікуючого агенту леткі та агресивні хімічні сполуки, зокрема - активний хлор, альдегіди та феноли.

В наслідок цього, у тендерній документації щодо проведення відкритих торгів на закупівлю продуктів агрохімічних Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»вказано вимогу, відповідно до якої дезінфікуючий засіб, що має призначення - дезінфекція пасажирського рухомого складу, - не повинен містити (або утворювати в робочому розчині) у якості дезінфікуючого агенту леткі та агресивні хімічні сполуки, зокрема активний хлор, альдегіди та феноли.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що Головний санітарний лікар прийняв взаємовиключні рішення, а саме: затвердив дозвіл та інструкцію на застосування дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд», який при розчиненні у воді виділяє активний хлор, для профілактичної дезінфекції вагонів пасажирських поїздів та прийняв постанову, яка своїми положеннями виключає застосування дезінфекційного засобу, який містить активний хлор.

Таким чином, позивач, посилаючись на порушення його прав прийнятою постановою, просив її скасувати та зобов’язати Головного державного санітарного лікаря утриматися від вчинення дій щодо прийняття будь-яких рішень, які прямо чи побічно створять умови щодо недопуску до участі у тендері або іншим чином обмежать можливості дистриб’юторів дезінфекційних засобів щодо перемоги у тендері на закупівлю Укрзалізницею дезінфекційних засобів для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту.

27 травня 2010 року ТОВ «ТД «Санітарний щит України»подано уточнення позовних вимог, в яких останній просив:

- скасувати абзац 2 Постанови «Про критерії вибору дезінфекційних засобів, що призначені для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів»від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН (далі –Постанова від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН) та пункт 2.11 Додатку №1 до вказаної постанови;

- зобов’язати відповідача утриматися від вчинення певних дій щодо прийняття будь-яких рішень, які прямо чи побічно створять умови щодо недопуску до участі у тендері, або іншим чином обмежать можливості дезінфікуючих засобів щодо перемоги у тендері на закупівлю дезінфікуючих засобів Укрзалізницею для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів.

В судовому засіданні представники позивача просили позов, з урахуванням уточнень вимог, задовольнити у повному обсязі.

Головний держаний санітарний лікар позов не визнав та заперечив проти його задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки відповідно до статті 43 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»оскарження рішень головних державних санітарних лікарів здійснюється у місячний термін. Тому, враховуючи вимоги статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Крім того, Головний державний санітарний лікар вважає, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, оскаржувані абзац другий Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН та Додаток №1 мають лише інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють певних обов’язків щодо проведення тендерів. Тендерний комітет ДП «Укрзалізничпостач»на власний розсуд визначає вимоги щодо предмету закупівлі та здійснює тендерну процедуру відповідно до вимог чинного законодавства України, і будь-який учасник може оскаржити його рішення, дії чи бездіяльність у відповідному процесуальному порядку.

Крім того, представники відповідача зауважили, що Головний державний санітарний лікар не є учасником у правовідносинах щодо закупівлі товарів для потреб залізниці, а тому не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки ТОВ «ТД «Санітарний щит України»посилається на порушені його права під час проведення ДП «Укрзалізничпостач»процедури закупівлі дезінфекційних засобів.

Твердження позивача, що Додаток №1 до Постанови від 02 квітня 2009 року              №139-ЦСАН стосується всіх об’єктів Укрзалізниці (вокзали, станції, ЛПЗ, дитячі заклади та інші об’єкти інфраструктури), також, на думку відповідача, не відповідають дійсності та є надуманими, оскільки вказана рекомендація стосується лише дезінфікуючих засобів для профілактичної дезінфекції пасажирського рухомого складу, щодо застосування таких засобів на інших об’єктах залізниці рекомендації залишилися незмінними.

Щодо прийняття оскаржуваних положень постанови, то представники Головного державного санітарного лікаря зазначили, що останній діяв в межах визначених законодавством повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2009 року до участі у справі залучено Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі –ДП «Укрзалізничпостач») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник ДП «Укрзалізничпостач»у судовому засіданні зазначив, що порушення процедури закупівлі дезінфекційних засобів за державні кошти може бути оскаржено та розглядатися судом в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Проте, ТОВ «ТД «Санітарний щит України»не є учасником тендеру щодо постачання дезінфекційного засобу для профілактичної дезінфекції вагонів пасажирських поїздів, оскільки позивачем документи на участь у ньому не подавалися.

Оскільки прийняття оскаржуваної постанови Головним державним санітарним лікарем віднесено до його компетенції, ДП «Укрзалізничпостач»позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 14 червня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі - на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «ТД «Санітарний щит України»є ексклюзивним дистриб’ютором в Україні дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд»на основі активного хлору, про що свідчать фотокопії відповідних реєстраційних документів, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд»(далі –засіб «Жавель-Клейд») №000011 від 22 січня 2007 року, дозволу на застосування вказаного засобу для профілактичної дезінфекції вагонів пасажирських поїздів у пунктах формування та обороту при підготовці їх до рейсу та на шляху прямування, виданий 12 листопада 2007 року Центральною санітарно-епідеміологічною службою на залізничному транспорті України, за №1032-08/01, Інструкції із застосування дезінфекційного засобу «Жавель-Клейд»для профілактичної дезінфекції приміщень та окремих об’єктів залізничних вокзалів (станцій), погодженої 12 листопада 2007 року Головним державним санітарним лікарем Парамоновим З.М., інші відповідні інструкції на застосування засобу, дозволи тощо.

16 лютого 2009 року Головним державним санітарним лікарем прийнято Постанову №138-ЦСАН «Про впорядкування вимог до дезінфекційних засобів». Вказану постанову визнано такою, що втратила чинність, відповідно до пункту четвертого Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН.

Оскаржуваний позивачем другий абзац Постанови «Про критерії вибору дезінфекційних засобів, що призначені для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів»від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН містить наступну встановлену Головним державним санітарним лікарем інформацію: «…перелік засобів, що застосовуються, вкрай скорочений і фактично складає 12 найменувань, з яких 6 –є хлормісткі і вони займають 94% від загального обсягу. Разом з тим, до Державного реєстру станом на 15 грудня 2008 року внесено більше 400 засобів.

Крім того, вказаною постановою затверджено Рекомендації щодо вибору дезінфекційних засобів, призначених для профілактичної дезінфекції об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів, зокрема, відповідно до оскаржуваного пункту 2.11 Додатку №1 до Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН дезінфекційний засіб, призначений для профілактичної дезінфекції пасажирського рухомого складу не повинен містити (або утворювати в робочому розчині) у якості дезінфікуючого агенту леткі та агресивні хімічні сполуки, зокрема активний хлор, альдегіди та феноли.

Правовий статус Головного державного лікаря на залізничному транспорті України та обсяг його повноважень регламентуються Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ (далі –Закон України №4004-ХІІ), Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від              06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні»від 22 червня 1999 року №1109 (далі –Постанова №1109), Постановою Кабінету Міністрів України «Про застосування сучасних дезінфекційних та миючих засобів на об’єктах підвищеного епідемічного ризику»від 19 серпня 2002 року №33 тощо.

Так, відповідно до статті 41 Закону України №4004-ХІІ Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються повноваження: державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо та інші.

Як зазначалося вище, Постановою №1109 затверджено Положення про санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні (далі - Положення), яке визначає мету, основні завдання та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

В пункті 10 Положення зазначено, що головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право: здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства, а також - контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, виконанням програм охорони здоров'я населення; видавати приписи, постанови; вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам: про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства; вносити пропозиції органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування про запровадження на відповідних територіях чи об'єктах особливих умов та режиму праці, навчання, пересування і перевезення, спрямованих на запобігання виникненню та ліквідацію захворювань.

Тобто, прийняття Головним державним санітарним лікарем спірної постанови і викладення в ній відповідної інформації вчинено в межах компетенції останнього.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що абзац другий Постанови від 02 квітня 2009 року №139-ЦСАН містить встановлену відповідачем інформацію, спростування якої сторонами та третьою особою не наведено. Разом з тим, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано посилання ТОВ «ТД «Санітарний щит України»про порушення прав останнього шляхом зазначення у вказаному абзаці Постанови відповідної інформації.

Що стосується пункту 2.11 Додатку №1 до вказаної постанови, то останній має рекомендаційний характер, для осіб, які здійснюють вибір дезінфекційних засобів для профілактичної дезінфекції виключно пасажирського рухомого складу.

Разом з тим, суд оцінює критично посилання позивача про наявність порушеного права на участь у тендерній процедурі у зв’язку з прийнятим спірним положенням вище вказаної постанови, оскільки таке право взагалі позивачем не реалізовувалося.

Крім того, відповідно до статті 43 Закону 4004-ХІІ постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби можуть бути оскаржені до суду у місячний термін.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, останній дізнався про оскаржувану постанову 03 квітня 2009 року, тобто –в момент отримання листа відповідача від 02 квітня 2009 року за №340-08/04. Разом з тим, адміністративний позов до суду ТОВ «ТД «Санітарний щит України»подано лише 13 серпня 2009 року, тобто поза межами строку, визначеному Законом №4004-ХІІ та Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Враховуючи наведене та те, що відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, а також за відсутністю підстав поновлення вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санітарний щит України»відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     О.В. Пісоцька

Повний текст постанови підписаний 22 червня 2010 року о 13год. 00хв.