УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І. , Собіни І.М.
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2
представників відповідача Пашковської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» на рішення Сарненського районного суду від 9 березня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Сарненського районного суду від 9 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Позивачку поновлено на роботі на посаді директора з фінансів ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» , стягнуто із відповідача на користь позивачки 39166 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1320 грн. - заборгованості по заробітній платі, 4345 грн. 44 коп. - допомоги в зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, 4200 грн. - компенсації за невикористану відпустку та зобов»язано відповідача провести страхові нарахування й сплатити внески на суму заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачки.
Не погодившись із рішенням місцевого суду , відповідач ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» ( далі по тексту ВАТ СЗМТК) подав апеляційну скаргу в якій вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Стверджував, що місцевий суд безпідставно відхилив доводи відповідача про вчинення ОСОБА_1 прогулу і необґрунтовано прийняв до уваги доводи позивача , які не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказував, що ОСОБА_1 на виконання рішення Сарненського районного суду від 25 вересня 2008 року була поновлена 26 вересня 2008 року на роботі, але після поновлення до виконання своїх трудових обов»язків не приступила , і протягом періоду з 30 січня 2009 року по 12 лютого 2009 року була відсутня на робочому місці , тобто вчинила прогул , однак місцевий суд докази відповідача щодо цих обставин відхилив.
Із цих підстав просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив її задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_1 та її представник вважають рішення місцевого суду законним і вказують, що ОСОБА_1 не могла вчинити прогулу, оскільки вона не була поновлена на роботі згідно рішення Сарненського районного суду від 25 вересня 2008 року.
Просили апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги , колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Поновляючи ОСОБА_1 на роботі , місцевий суд вірно виходив із того , що ОСОБА_1 з 30 січня по 12 лютого 2009 року прогулу не здійснювала, а тому вона була звільнена з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України без законних на те підстав.
Таке рішення місцевого суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.________________________________________________________________________________
Справа № 22-672-10 Головуючий в суді 1 інст. Товстика І.В.
Категорія № 51, 52, 53 Суддя-доповідач апел. Ін-т. Мельник Ю.М.
Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Сарненського районного суду від 25 вересня 2008 року звільнення ОСОБА_1 із роботи по наказу від 7 липня 2008 року було визнано незаконним і її було поновлено на роботі.
Вказане рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі було допущено до негайного виконання. ( а. с. 3-4)
На виконання вказаного рішення суду місцевим судом 29 вересня 2008 року було видано виконавчий лист № 2-1278 , ( а. с. 13). Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним із моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов»язків на підставі відповідного акта органу , що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Акт від 25 травня 2009 року , складений представниками адміністрації ВАТ СЗМТК та постанова про закінчення виконавчого провадження від 25 травня 2009 року вказують на те, що ОСОБА_1 фактично була поновлена на роботі за рішенням суду лише 25 травня 2009 року.( а.с. 11-12).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не могла вчинити прогул 30 січня – 12 лютого 2009 року , тому , що вона в цей період не була поновлена на роботі.
З урахуванням зазначеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про незаконність звільнення 24 червня 2009 року ОСОБА_1 із роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України і відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України поновив її на роботі.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 була поновлена на роботі 26 вересня 2008 року і адміністрацією підприємства був виданий наказ про її поновлення , але позивачка відмовилась приступати до роботи, колегія суддів вважає надуманими , оскільки 13 січня 2009 року ОСОБА_1 зверталася до адміністрації підприємства із заявою в якій просила поновити її на роботі ( а.с. 60) але адміністрація підприємства відмовила виконати її вимоги ( а.с. 61) .
Акти державного виконавця від 14, 15, 27 та 29 січня 2009 року також вказують на те, що ОСОБА_1 фактично не була допущена до виконання попередніх обов’язків.( а.с. 62-65).
Зважаючи на те, що незаконне звільнення позивачки призвело до її вимушеного прогулу, то суд першої інстанції відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України стягнув із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів також погоджується із висновком місцевого суду про те, що внаслідок незаконного звільнення з роботи позивачці було завдано моральної шкоди і відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України ухвалив рішення про відшкодування цієї шкоди. На обґрунтування розміру відшкодування цієї шкоди місцевий суд навів відповідні доводи , з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного обрахування судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі , компенсації за невикористану відпустку , допомоги по тимчасовій непрацездатності , а тому суд апеляційної інстанції перевіряв законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду 1 інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду .
З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі наведеного , керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» відхилити , а рішення Сарненського районного суду від 9 березня 2010 року - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції набирає законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду , але можуть бути оскарженими безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: