Судове рішення #9763926

Справа  № 22-7212/2010 рік                               Головуючий у 1 інстанції   Дьяченко О.І.

Категорія       31                                                     Доповідач   Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   

21 червня  2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                            головуючої  Маширо О.П.  

                                            суддів   Резникової Л.В., Ювченко Л.П.

                                             при секретарі   Хачатрян А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Старобешівського районного суду від 15 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої малолітній особі,

                                             у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник відповідача з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4: суд стягнув у солідарному порядку з відповідачів на користь позивачки 193 грн. 65 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, моральну шкоду у сумі 1 500 грн. та судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що 21 січня 2009 року малолітні діти відповідачів – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, побили малолітнього сина позивачки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_6 з 22 січня по 2 лютого 2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні, а потім лікувався амбулаторно, тому суд стягнув з батьків малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_5 підтверджені документально витрати матері потерпілого  на лікування її сина, а також моральну шкоду.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її вимог, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Так, суд провів певні стягнення як з ОСОБА_3, так і з ОСОБА_2, хоча останній до участі у справі у якості відповідача не притягався.

Крім того, суд безпідставно відмовив у допиті з боку відповідачів свідка ОСОБА_7, а також не розглянув їхнє клопотання про притягнення до участі у справі органу опіки та піклування, а також про витребування із Старобешівського райвідділу міліції інформації про те, що малолітній ОСОБА_6 перебуває там на обліку, сам поводиться грубо та образливо відносно інших дітей, провокує конфлікти навколо себе.

На порушення вимог матеріального права суд також не врахував, що батьки малолітніх можуть нести матеріальну відповідальність тільки у разі несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою дитиною, що у даному разі встановлене не було.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.308 УПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2010 року приблизно о 13 годині ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом повертались зі шкоди додому.    

Судом було встановлено, що на підставі особистих неприязних стосунків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почали кидати у ОСОБА_6 сніжками по голові та тулубу, через що на підставі особистих неприязних стосунків між ними виникла сварка, а потім бійка, у ході якої ОСОБА_5 та ОСОБА_3 кілька разів вдарили ОСОБА_6 у ділянку тулубу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Висновком судово-медичної експертизи від 3 грудня 2009 року було встановлено, що спричинені ОСОБА_6 тілесні ушкодження є легкими, такими, що потребують для заживання від 6 до 21 днів (а.с.70-71).

Вказані обставини конфлікту були встановлені у ході розслідування, проведеного органами внутрішніх справ. Згідно з цими висновками дії ОСОБА_5 та ОСОБА_3 містять ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України. Оскільки справи цієї категорії розглядаються судом не інакше, як за заявою потерпілого, ОСОБА_4 було відмовлено у відкритті провадження у кримінальній справі (а.с.40).

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що 21 січня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійсно побили сина позивачки, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження.

Сам факт цього конфлікту не заперечували і відповідачі, однак апелянт вважає, що для покладання на батьків малолітніх дітей відповідальності необхідною умовою є встановлення судом факту ухилення батьків від належного виховання своїх дітей, несумлінне здійснення своїх батьківських обов»язків.

Однак саме відповідальна особа має довести у суді відсутність несумлінного ставлення як до виховання своїх дітей, так і до нагляду (ухилення від здійснення виховання чи нагляду), оскільки на позивачів покладається обов»язок довести факт правопорушення, якого припустилась особа, що завдала шкоди, наявність шкоди та причинного зв»язку між правопорушенням та шкодою, що і було встановлено судом.

Таким чином, апеляційний суд не може прийняти цей довід апеляційної скарги, оскільки відповідачі не надали до суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності їхнього несумлінного ставлення як до виховання своїх дітей, так і до нагляду за ними.  

 Що стосується не притягнення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_2, то апеляційний суд не може прийняти і цей довід апеляції, оскільки з позовної заяви, поданої позивачкою 30 липня 2009 року, вбачається, що відповідачами у справі є саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.35-36).

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суд, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.  

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

                              у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Старобешівського районного суду від 15 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуюча:                                              

Судді:

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація