Справа № 22-6048/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.
Категорія 44 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Ювченко Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1 та ОСОБА_2; ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Донецька від 4 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька» - про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернулись відповідачі, а також законний представник відповідачки ОСОБА_2 з апеляційними скаргами на рішення суду, яким було задоволено позовні вимоги та визнано відповідачів ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилою площею у квартирі АДРЕСА_1 у зв»язку з вибуттям на інше постійне місце проживання.
Суд першої інстанції виходив з того, що усі сторони у справі зареєстровані у спірній квартирі, яка є комунальною власністю. Однак відповідач ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 з квітня 2004 року у цій квартирі не проживають, бо вони вибули на інше постійне місце проживання, а саме: у квартиру АДРЕСА_2, де проживають по цей час.
Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3, яка є дружиною відповідача ОСОБА_1 та матір»ю відповідачки ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачам у задоволенні їхніх вимог, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд не врахував, що вони змушені були виселитись із квартири, оскільки між батьками ОСОБА_1 та його дружиною склались вкрай неприязні стосунки, через що вона була виселена з квартири як тимчасова мешканка.
ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства, а позивачі щоденно створювали для неї неприязну атмосферу, тому вона з батьком була змушена переїхати жити до матері – ОСОБА_3
Проте у спірній квартирі до цього часу знаходяться особисті речі апелянтів, ОСОБА_1 періодично вносить плату за комунальні послуги, також періодично ночує у своїй кімнаті цієї квартири.
ОСОБА_3, яка діє в інтересах своєї доньки ОСОБА_2, також просить скасувати рішення суду, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.
Так, суд першої інстанції не врахував, що рішенням суду від 26 листопада 2003 року зі спірної квартири була виселена тільки вона, а за її на той час неповнолітньою донькою було визнане право користування жилою площею у спірній квартирі. За таких обставин її донька не може бути позбавлена права на житло у спірній квартирі принаймні до досягнення нею повноліття, а саме: до квітня 2008 року.
1 лютого 1996 року вона розірвала свій шлюб з ОСОБА_1, а рішенням суду від 4 грудня 2009 року той був визнаний її чоловіком та таким, що мешкає за її місцем проживання. Однак вона не утворювала з ним сім»ї, їхні стосунки були побудовані тільки на виконанні своїх батьківських обов»язків відносно їхньої доньки ОСОБА_2.
Суд першої інстанції також не врахував, що її донька зі своїм батьком сплачували комунальні послуги стосовно тієї частини квартири, яка була їм виділена, користувались своїми речами, які залишаються у спірній квартирі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Судом було встановлено, що через неприязні стосунки, що склались між батьками відповідача ОСОБА_1 та його дружиною, остання на підставі рішення суду у квітні 2004 року була виселена зі спірної квартири як тимчасовий мешканець та оселилась в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, що була за ордером виділена їй за місцем роботи.
Ця квартира надавалась на двох осіб: ОСОБА_3 та її на той час неповнолітню доньку ОСОБА_2 – відповідачку у справі, про що свідчить ордер на цю квартиру.
В апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 підтвердив той факт, що після повторної реєстрації шлюбу з колишньою дружиною ОСОБА_3 у листопаді 2003 року, коли вони знову помирились та вирішили проживати однією сім»єю, він разом з нею та на той час неповнолітньою донькою з квітня 2004 року оселився у квартирі своєї дружини - АДРЕСА_2, де вони проживали однією сім»єю.
У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами апеляційних скарг.
Усі доводи апеляційних скарг біли предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційні скарги слід відхилити як безпідставні, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Донецька від 4 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча:
Судді: