У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельника Ю.М., суддів - Буцяка З.І. , Собіни І.М.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
з участю представника відповідача - Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Рівненського районного суду від 22 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій по односторонньому збільшенню процентної ставки по кредитному договору та визнання недійсним повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитним договором і визнання частково недійсними умов договору ,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Рівненського районного суду від 22 березня 2010 року визнано неправомірними дії відповідача по односторонньому збільшенню процентної ставки за кредитно-заставним договором № ROHPAN02000144 від 22 лютого 2008 року з 15,48 % річних до 27,14 % річних.
У задоволенні позову про визнання недійсним умов п.6.3.1 кредитно-заставного договору та повідомлення про збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
У поданій на рішення місцевого суду апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність через порушення норм матеріального права.
Стверджує , що задовольняючи частково позов, суд не врахував умов договору, якими передбачено право банку збільшувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміні кон"юктури ринку грошових ресурсів в Україні.
Банк відповідно до умов договору 6 січня 2009 року збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом.
Оскільки таке збільшення процентної ставки мало місце 6 січня 2009 року , то до цих правовідносин суд неправильно застосував норму ст. 1056-1 ЦК України в редакції від 9 січня 2009 року.
Із цих підстав просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив її задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що одностороннє збільшення банком розміру процентів за кредитним договором є незаконним.
Такий висновок суду 1 інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим ,
Справа № 22-773-10 суддя головуючий у суді 1 інст. Красовський О.О.
Категорія № 19.27 суддя доповідач Мельник Ю.М.
оскільки він ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.
Так, судом 1 інстанції встановлено і це вбачається із матеріалів справи , що 22 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитно-заставний договір № ROHPAN02000144, за яким банк надав ОСОБА_2 кредит на суму 47248 грн. 32 коп., а ОСОБА_2 зобов»язався погасити цей кредит до 21 лютого 2013 року та сплатити 15,48 % річних за користування кредитом.
Пунктом 6.3.1 цього ж договору було передбачено , що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк має надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
9 січня 2009 року банк направив на адресу ОСОБА_2 лист в якому вказав , що із 1 лютого 2009 року відсоткова ставка за користування кредитом збільшується до 27,14 % річних .( а.с. 14 - зворот).
За таких обставин суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку , що відсоткова ставка за користування кредитом банком була збільшена з 1 лютого 2009 року.
У той же час, 9 січня 2009 року вступила в силу ст. 1056-1 ЦК України , яка визначає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Оскільки банк в односторонньому порядку без згоди позичальника збільшив відсоткову ставку за користування кредитом , а законом таке збільшення не дозволяється, то суд 1 інстанції відповідно до вимог закону визнав дії відповідача щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом неправомірним.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами, і правильно вирішив спір.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст. 308 ,315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - відхилити.
Рішення Рівненського районного суду від 22 березня 2010 року залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду і можуть бути оскаржені безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.
Головуючий:
Судді: