ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.06 р. Справа № 4/163
.07.2006року в судовому засіданні оголошена перерва на 24.07.2006р. на 11годин на підставі ст.150 КАС України, про що попереджені представники сторін.
Господарський суд Донецької області у складі судді - Гринько С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою:
за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача : Закритого акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Конті”
м.Донецьк
про: стягнення штрафних санкцій в розмірі 772511,08грн. за недодержання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005році
за участю представників сторін:
від позивача – Вдовін М.М. – довіреність від 25.04.06р.,
від відповідача – Ліфінець Ю.Ю.- доручення від 01.02.06р.
Під час попереднього засідання за письмовою згодою сторін, судовий розгляд справи розпочатий одразу після закінчення попереднього засідання, 10.07.2006року.
Сторони відмовились від здійснення фіксування технічними засобами судового процесу.
10.07.2006року оголошена перерва на 24.07.2006року на 11 годин у відповідності з ст.150 КАС України для вивчення наданих відповідачем документів, про що повідомлені представники сторін в судовому засіданні.
Після вивчення наданих сторонами документів та, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
За Статутом Закритого акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Конті” зареєстрованого 24.01.2006року, останній являється правонаступником всіх прав і зобов”язань Закритого акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Київ-Конті”, тому суд, приймаючи до уваги, що зміна сторони не тягне за собою зміну підсудності адміністративної справи, у відповідності із статтею 52 КАС України, замінює відповідача за позовом - Закрите акціонерне товариство “Виробниче об’єднання “Київ-Конті” на Закрите акціонерне товариство “Виробниче об’єднання “Конті” .
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача - штрафних санкцій в розмірі 757152,30грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005році та 719,88грн. пені за несвоєчасну оплату штрафу.
В підтвердження позову позивач посилається на не виконання відповідачем Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та надав в обґрунтування зданий відповідачем до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік, розрахунок штрафу, листи, акт звірки.
Відповідач не погодився з позовною вимогою, на тій підставі, що:
а) спір не повинен розглядуватись на правилами КАС України, так як позивач не являється суб’єктом владних повноважень;
б) подання Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів до Фонду не є підставою для обов”язкової сплати штрафних санкцій;
в) штрафні санкції, які передбачені Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не належать до обов’язкових виплат;
г) відповідач створив робочі місця для працевлаштування інвалідів і інформував органи працевлаштування про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, про що свідчать надані документи.
Заперечення відповідача стосовно підсудності справи не приймається судом з урахуванням на наступне. Розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами розглянуто Верховним Судом України, який надав Інформацію про застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства з цього приводу. Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
2
Відповідно до пункту 1 положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002року № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. З наведеного випливає, що вказані Фонди у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 20 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” діють як органи державної влади у здійснені ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкти владних повноважень.
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII КАС України “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005року № 2953-IV) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Після проведення аналізу наданих сторонами документів та, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного:
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення).
Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда у відповідності до пункту 3 Положення.
Зазначені положення Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати й працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Таких обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.
На підприємство покладено обов’язок по створенню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок підбирати та працевлаштовувати їх на створені місця.
Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26 вересня 2002року), згідно з яким завдання Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п’ятого цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 8 Положення о робочім місці інваліда і о порядку працевлаштуванні інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 1995року № 314, інваліди, які не мають можливості працювати на підприємстві (в тому числі і на спеціалізованих), можуть займатись надомною формою труда у відповідності з рекомендацією МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці і з урахуванням побутових вимог.
Статтею 19 Закону для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П1 за 2005рік, який здано Закритим акціонерним товариством “Виробниче об”єднання “Київ-Конті” (в подальшому змінив назву на Закрите акціонерне товариство “Виробниче об”єднання “Конті”) до Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецька вбачається, що :
- на підприємстві в 2005році працювало 3595 штатних працівників;
- з них встановлена відповідно до законодавства інвалідність – 115 осіб працювали в 2005році на підприємстві;
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в 2005році відповідач повинен був створити 144 робочих місця для працевлаштування інвалідів;
Тобто за Звітом відповідач показав, зо ним не створено для працевлаштування інвалідів 29 робочих місця і сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів складає 757152.30грн.
Після дослідження наданих відповідачем документів, судом встановлений факт, що як самим об’єднанням, так і його структурними підрозділами проведені атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчать висновки про якість проведеної атестації та накази про підсумки атестацій, заходи по поліпшенню умов праці інвалідів з урахуванням медико-соціальної експертної комісії. Таким чином, всі надані документи відповідачем, свідчать про те, що ним виконані умови колективного договору щодо свиконав умови Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.
3
Крім цього, після створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на своїх підпорядкованих підприємствах, відповідач вживав всі заходи щодо повідомлення органів працевлаштування, які зазначені в статті 18 Закону № 875 про створення ним відповідних робочих місць.
Разом з тим, статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон) зазначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а не підприємствами.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не порушено Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, вимоги позивача вважаються незаконними і тому в адміністративному позові йому відмовляється.
У відповідності до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджено “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, керуючись п. 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”, статтями 94-98, 162-164, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –
п о с т а н о в и в :
Відмовити в позові Донецькому обласному відділенню соціального захисту інвалідів м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “Конті” .про стягнення штрафних санкцій в розмірі 772511,08грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року в повному обсязі за недоведеністю вимог.
Суддя Гринько С.Ю.