Справа №1-63/2007 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року місто Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого- судді Пулика В.В.
секретаря - Свидюк СІ.
з участю прокурора - Площанської Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця, громадянина України, уродженця та жителя с. Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, освіта середня, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, не судимого -у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,-
В СТАНОВИВ:
ОСОБА_1 вчинив крадіжку, тобто таємно викрав чуже майно.
Злочини скоєно при наступних обставинах.
В середині грудня 2006 року ОСОБА_1, побачив в лісовому масиві кварталу №25 виділу №13 Мізунського лісництва Вигодського держлісгоспу,який знаходиться на околиці сНовий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, заготовлені колоди деревини породи ялиця. 20 та 21 грудня 2006 року ОСОБА_1, з метою незаконного заволодіння даною деревиною,, за допомогою коня, який належав батькові його дружини ОСОБА_2, вивіз з лісового масиву лісопродукцію в кількості 9,39 м.куб. вартістю 2367,33 гривень в своє господарство в с.Новий Мізунь Долинського району, чим заподіяв матеріальних збитків державному лісовому господарству.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні крадіжки визнав повністю та пояснив, що він проживає в будинку матері в с.Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області разом з дружиною, сином, своєю мамою та братом. В їхньому господарстві будівля стайні стара, потребує капітального ремонту,для якого необхідні були пиломатеріали. Бюджет їхньої сім'ї малий, для придбання пиломатеріалів не вистачає коштів, тому він вирішив сам заготовити деревину. З цією метою в середині грудня 2006 року він пішов в лісовий масив Мізунського лісництва, що на околиці с.Новий Мізунь Долинського району, щоб знайти звалені вітром дерева або деревину, яку не вивезли і залишили після рубки лісу. Ідучи лісом, побрив колоди деревини породи ялиця. Оглянувши дане місце, він виявив п'ять пнів дерев породи ялиця. Стовбури дерев були очищені від гілок та розрізані на колоди довжиною по 4, 9 та 12 метрів. Після цього він повернувся додому. Через декілька днів знову пішов в ліс, лісоматеріали були на тому ж місці, тому він вирішив забрати їх. Кому належала дана лісопродукція - не знав і не цікавився цим. З приводу придбання лісопродукції в Мізунське лісництво не звертався, дозволу на вивіз лісопродукції ніхто йому не давав. Повернувшись . додому, він пішов в сусіднє село Кропивник Долинського району до батька своєї дружини -ОСОБА_2, який має власного коня. Прийшовши до останнього, він попросив допомогти стягнути конем з лісу деревину. ОСОБА_2 погодився і вони домовились зустрітись наступного дня. ОСОБА_2 запитав чи законно заготовлена деревина, однак він пояснив, що все робить законно. Наступного дня 20 грудня 2006 року ОСОБА_2 приїхав до нього додому, залишив підводу і вони разом пішли в лісовий масив на те місце, де він знайшов колоди дерев. За допомогою коня вони стягнули з лісу на його присадибну ділянку частину колод. Наступного дня вони знову стягнули решту колод. Всього вони затягнули на його присадибну ділянку 13 колод, а саме 5 колод довжиною по 4 метри, 7 колод по 9 метрів та
2
одну колоду 12 метрів. Колоди з лісу вони стягували вдень і ніхто з працівників Мізунського лісництва до них не підходив, тому він зрозумів, що колоди лісу нікому не потрібні. Через декілька днів почав обробляти колоди, виготовляти з них бруси, однак прийшли працівники міліції, які виявили факт незаконного заволодіння ним лісопродукцією. Розуміє, що вчинив незаконні дії.
Кається у вчиненому, просить суворо не карати його.
Суд визнає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду проти цього не заперечують, підсудний визнає свою вину, його показання відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, просить суд не допитувати свідків по даній справі та не досліджувати інші докази, його позиція є добровільною та істинною,розуміє,що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи зібрані по даній справі докази, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні злочину, правильною кваліфікацію його дій за ст. 185 ч. 1 Кримінального кодексу України, оскільки він таємно викрав чуже майно, тобто вчинив крадіжку.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та його особу: те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності,щиросердечно розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.
Щире каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину суд визнає обставинами, які пом"якшують покарання підсудного; обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням обставин, які пом"якшують покарання підсудного та його особи, суд вважає за можливим призначити йому покарання,яке б відповідало вчиненому ним злочину та його особі, в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним за ст. 185 ч. 1 Кримінального кодексу України та покарати штрафом в розмірі 600 (шістсот) гривень.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.
Речові докази: лісопродукцію в кількості 9,39 куб.м (а.с. 11,35) - повернути Вигод ському державному лісовому господарству.
Апеляція на вирок суду може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з часу його
проголошення через Долинський районний суд до апеляційного суду Івано-Франківської
області.