Справа № 22-2473/2007 рік                                  Головуючий у 1 інстанції Шишов О.О.

Категорія    32                                                      Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С

суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є.

при секретарі Савран О.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну

                        справу  по  апеляції  ОСОБА_1  на рішення  Будьоннівського

районного суду м.Донецька від 26 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення, визнання права користування жилим приміщенням,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог, а зустрічний позов ОСОБА_2 був задоволений частково.

Суд виходив з того, що сторони у справі - колишнє подружжя, на підставі обмінного ордеру 29 жовтня 1986 року придбали спірну квартиру АДРЕСА_1. Вони обидва там зареєстровані, відповідач є основним наймачем.

Оскільки між сторонами склались неприязні стосунки, ОСОБА_2 змушений був піти з квартири. Згодом він намагався вселитись у квартиру, одна не міг це зробити, бо стосунки з колишньою дружиною не покращали, крім того, у нього не було ключів від вхідних дверей, бо позивачка змінила замки на дверях.

Таким чином, суд визнав причину відсутності значний час ОСОБА_2 у квартирі за місцем реєстрації поважною, тому відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її вимог та вселив відповідача у спірну квартиру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити її позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, а у задоволенні його позовної заяви відмовити, оскільки вважає, що суд порушив вимоги матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд безпідставно прийняв до уваги пояснення свідків з боку відповідача, які дали неправдиві пояснення, а пояснення її свідків необгрунтовано відкинув.

2

На її думку ОСОБА_2 пішов з квартири через те, що у 2000 році вона захворіла на тяжку хворобу, а відповідач не хотів доглядати за нею як за важкохворою людиною, тому кинув її напризволяще.

Суд не врахував, що у 2002 та 2006 роках житловою організацією були складені акти про не проживання відповідача у спірній квартирі, що вона самостійно сплачувала витрати за комунальні послуги, що вона уклала договори про реструктуризацію боргів по сплаті комунальних послуг

Заслухавши пояснення позивачки та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду у цілому залишити без змін, однак виключити з резолютивної частини висновок суду про відмову ОСОБА_2 у визнанні за ним права користування спірною жилою площею, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1984 року по 26 липня 2006 року (а.с.7, 6), проживали та зареєстровані у спірній квартирі з 24 грудня 1986 року (а.с.5), яку вони отримали за обмінним ордером, коли після реєстрації шлюбу обміняли свої однокімнатні квартири на спірну двокімнатну.

Суд встановив, що з 2002 року між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, відповідач змушений був піти з квартири та проживати у іншому місці.

Факт неприязних відносин підтвердила у судовому засіданні і сама позивачка, пояснивши при цьому, що відповідач став зловживати спиртними напоями, тому між ними часто виникали сварки, а у 2002 році вона змушена була через це звернутись до суду та розірвати їхній шлюб (а.с.131-132).

Зі справи також вбачається, що відповідач не втратив зв"язку зі спірною квартирою, оскільки пенсію з 2 квітня 2001 року по цей час отримує на адресу спірної квартири (а.с.114), лікується у лікарні №16 м.Донецька, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1, у його амбулаторній картці вказана адреса спірної квартири (а.с.116), пільгу по оплаті комунальних послуг оформив у відділі персоніфікованого обліку управління праці та соціального захисту населення Бульоннівської районної у м.Донецьку ради також на адресу спірної квартири (а.с. 112).

Крім того, в апеляційному суді також було встановлено, що у спірній квартирі знаходиться речі відповідача, зокрема, два меблевих набору, які належать ОСОБА_2 на праві власності, оскільки він придбав їх ще до шлюбу з ОСОБА_1.

До того ж, 22 липня 2006 року, тобто ще до звернення позивачки до суду, ОСОБА_2 подав до Будьоннівського райвідділу міліції заяву, у якій просив вжити заходів до його колишньої дружини, яка протягом довгого часу не пускає його додому (а.с.30).

З висновку райвідділу міліції по заяві ОСОБА_2 вбачається, що проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не пускає ОСОБА_2 додому, не відкриває двері і таким чином стає на перешкоді та позбавляє його права проживання за місцем реєстрації (а.с.30).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не втратив зв"язок з місцем свого проживання та реєстрації, не втратив право користування спірним жилим приміщенням, бо причини його відсутності у спірній квартирі є поважними.

На підставі встановленого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні її позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.

Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні його позову в частині визнання за ним права користування спірною жилою площею, суд у мотивувальній частині свого рішення вказав, що ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі, його реєстрація ніким не оспорюється, відсутність ОСОБА_2 за місцем реєстрації була

3

обумовлена поважними причинами, тобто суд встановив, що ОСОБА_2 і не втрачав свого права користування жилим приміщення у спірній квартирі, тому його вимога про визнання за ним права користування спірним жилим приміщенням була зайвою.

На думку апеляційного суду такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, доведеним наданими до суду доказами.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду слід виключити як зайвий висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позову в частині визнання за ним права користування жилою площею у спірній квартирі.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Виключити з резолютивної частини рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 26 грудня 2006 року четверту частину такого змісту: „В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 - відмовити".

В іншій частині рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 26 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.