Справа №11-515 2007 р.
Головуючий у 1 інстанції Зайченко СВ.
Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
13 лютого 2007 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленко А.І. суддів Свіягіної І.М., Черкащина М.В.
з участю прокурора Єроклінцевої Н.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, і засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
ст.Камишеватська Єйського району
Краснодарського краю, мешканця
с.Пантелеймонівка м.Горлівки Донецької області, раніше судимого: 1) 15.02.1996 р. за ст.86-1 КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі 2)11.09.2001 р. заст.ст.124,185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і мешканця м.Горлівки Донецької області, не судимого засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку 2 роки він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні таких злочинів. ОСОБА_1, будучи судимим за викрадання чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, групою осіб, вчинили низку крадіжок чужого майна з дачних ділянок садівничих кооперативів, використовуючи при цьому автомобіль МАЗ державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Альфамет" і яким керував ОСОБА_2.
2
Так, 13 листопада 2004 року вони з ділянки №3-2 в кооперативі "Огнеупорщик" в селищі Пантелеймонівка вчинили крадіжку металевого баку для води вартістю 1000 гривень, який належав ОСОБА_3, з ділянки №4-1 - металевий бак для води вартістю 1200 гривень, який належав ОСОБА_4.
У цей же день вони з ділянки №72 в кооперативі "Меридіан" в селищі Пантелеймонівка викрали металевий бак для води вартістю 700 гривень, який належав ОСОБА_5.
14 листопада 2004 року вони ж з ділянки №73 в кооперативі "Меридіан" викрали металевий бак для води вартістю 1200 гривень, який належав ОСОБА_6, з ділянки №74 - металевий бак для води вартістю 700 гривень, який належав ОСОБА_7.
У цей же день вони ж з ділянки №3-10 в кооперативі "Огнеупорщик" вчинили крадіжку металевого баку для води вартістю 300 гривень, який належав ОСОБА_8, з ділянки №4-9 - металевий бак для води вартістю 300 гривень, який належав ОСОБА_9 з ділянки №4-5 - металевий бак для води вартістю 700 гривень, який належав ОСОБА_10.
У цей же день вони ж з ділянки №19 в кооперативі "Вишневий сад" в селищі Пантелеймонівка викрали металевий бак для води вартістю 700 гривень, який належав ОСОБА_11, з ділянки №3-10 в кооперативі "Огнеупорщик" в селищі Пантелеймонівка вчинили крадіжку металевого баку для води вартістю 300 гривень, який належав ОСОБА_8, з ділянки №3-4-4 в кооперативі "Донбас" в селищі Пантелеймонівка вчинили крадіжку металевого баку для води вартістю 700 гривень, який належав ОСОБА_12.
В апеляціях:
прокурор з урахуванням змін до апеляції просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд через порушення судом вимог ст.334 КПК України. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд першої інстанції не встановив вартість майна, викраденого засудженими, оскільки ця обставина встановлена лише показаннями потерпілих, без наявності інших доказів, які б доказували цю обставину, яка має істотне значення у справі.
засуджений ОСОБА_1 просить виключити з вироку засудження його за вчинення крадіжок металевих баків, які належали ОСОБА_11 і ОСОБА_5, оскільки цих крадіжок він не вчиняв. Крім цього, вважає неправильним вирок в частин встановлення вартості баків, які викрав у потерпілих, оскільки ніяких доказів саме такої вартості викраденого майна у справі не встановлено. З урахуванням викладених ним обставин просить пом'якшити йому покарання, обмежившись строком, який він вже відбув.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка висловилась про необхідність задоволення апеляції прокурора і часткового задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 на початку судового засідання відмовився давати показання. Однак, наприкінці судового
з
слідства він заявив, що він бажає дати показання. Після цього суд першої інстанції, відхиливши клопотання підсудного про повторний допит потерпілого, об'явив перерву в судовому засіданні, а після його продовження дослідив матеріали справи, закінчив судове слідство і перейшов до судових дебатів (а.с.384-390).
Таким чином, не зважаючи на висловлене підсудним бажання дати показання по суті обвинувачення, суд першої інстанції не надав йому такої можливості, чим порушив його права, передбачені ст.263 КПК України, згідно якої підсудний має право давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства. Позбавивши підсудного права дати показання по суті справи, суд першої інстанції позбавив його права на захист, що згідно вимог ст.370 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і тягне скасування вироку.
Крім цього, суд у вироку в якості доказів вини засуджених навів показання потерпілих. Однак, як вбачається з протоколу судового засідання потерпілі були допитані дуже поверхово і тих показань, які наведені у вироку, фактично не давали. Зміст показань потерпілих, викладених у вироку, відповідає змісту їх показань під час досудового слідства, які не досліджувались в судовому засіданні. Наведені обставини свідчать про порушення судом вимог ст.323 КПК України, згідно якої суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Не зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_1 оспорював вартість викрадених ним металевих баків, суд першої інстанції не здійснив належних заходів для з'ясування вартості викраденого майна, яка має істотне значення для встановлення фактичних обставин справи і кваліфікації дій засуджених. При цьому суд послався у вироку на те, що показання потерпілих щодо вартості викрадених у них металевих баків, він вважає правдивими. Однак, правдивість показань потерпілих щодо обставин вчинення злочину, сама по собі не є достатнім доказом вартості викраденого у них майна, оскільки твердження потерпілих щодо цієї обставини є суб'єктивними, документальні докази цього у матеріалах справи відсутні, через що встановлення вартості викраденого майна потребує спеціальних знань.
У зв'язку з неповнотою дослідження цієї обставини у справі, апеляційний суд позбавлений можливості дати оцінку обгрунтованості чи необґрунтованості доводів апеляції засудженого у цій частині.
Сукупність наведених облставин свідчить, що судом першої інстанції були допущені такі істотні порушення вимог КПК України, які виключали можливість постановления вироку, що відповідно до ч.2 ст.374 КПК України тягне скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно усунути зазначені порушення, дослідити докази у справі і з урахуванням встановленого зробити висновок про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
За таких обставин відповідно до ст.374 ч.2 КПК України апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_5, на що він посилається у своїй апеляції. Тому ці твердження ОСОБА_1 підлягають перевірці при новому розгляді справи судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
4
ухвалив:
Апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни - взяття під варту у слідчому ізоляторі.
Судді: