Справа № 22ц-5259/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Бондаренко В.М.
Категорія 27 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Петешенкової М.Ю.
При секретарі: Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання належним чином виконувати умови кредитної угоди, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 15 березня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2; визнано незаконними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" по підвищенню відсотків за користування кредитними коштами по кредитному договору від 4 вересня 2007 року; зобов'язано відповідача встановити відсоток за користування кредитними коштами згідно п. 7.1 кредитного договору в розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з10 жовтня 2008 року; вирішено питання щодо судових витрат.
ПАТ "ПриватБанк" звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд вийшов за межі позовних вимог.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 4 вересня 2007 року між ЗАТ (нині – ПАТ) КБ "ПриватБанк" (далі – Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (а. с. 7-9), згідно умов якого Банк зобов'язався надати позивачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 4 вересня 2007 року по 4 вересня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 303 000 грн. на купівлю житлового будинку зі сплатою позивачкою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% за місяць на суму залишку заборгованості.
Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що відповідач має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом в обумовлених договором випадках. При цьому Банк повинен надіслати позичальнику письмове повідомлення про зміну цієї ставки протягом 7 днів з дати вступу чинності зміненої ставки.
Листом від 29 вересня 2008 року, ніким не підписаним (а. с. 104), який позивачка отримала 30 жовтня 2008 року, Банк повідомив її про зміну умов вищевказаного кредитного договору щодо збільшення з 10 жовтня 2009 року відсоткової ставки за кредитним договором до 16,08% на рік (1,34% на місяць).
18 січня 2009 року позивачка отримала лист Банку від 25 грудня 2008 року (а. с. 10), відправлений 8 січня 2009 року, в якому Банк, також, повідомляв її про зміну умов кредитного договору відносно розміру відсоткової ставки за кредитним договором і встановлення цієї ставки розмірі 27,42% на рік.
Не погодившись із збільшенням відсоткової ставки, позивачка 27 січня 2009 року подала до Банку відповідну заяву (а. с. 6), відповіді на яку не отримала.
Оскільки, відповідач, на порушення вимог ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2.3.1. кредитного договору, не повідомив позивачку в 7-денний строк про прийняте рішення щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, та, враховуючи, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 30 грудня 2008 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд визнав незаконними дії Банку щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору, укладеному з позивачкою, і зобов'язав відповідача встановити дану ставку у відповідності до умов договору.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом ст. 1056-1 ЦК України, та п. 2.3.1. кредитного договору і п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" відносно повідомлення Банком про зміну розміру відсоткової ставки, є безпідставними, так як про підвищення розміру відсоткової ставки до 27,42% на рік, Банк зазначив у листі, направленому позивачці вже після введення в дію зазначеної норми, а посилання на те, що повідомлення направляється вже після фактичної зміни договору є особистим тлумаченням договору і норми права з боку відповідача.
Ні в одному із листів Банку не міститься відомостей про те, коли і ким прийнято рішення про зміну розміру відсоткової ставки, яким документом це підтверджується, та дату набрання чинності зміненої ставки.
Необґрунтованим є і посилання в скарзі на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки, суд розглянув справу у відповідності до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України в межах заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, з урахуванням їх уточнення позивачкою, на підставі доказів, наданих кожною із сторін.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 15 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: