2-0-47/2007 р. РІШЕННЯ

Іменем України

5 березня 2007 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді: Стахової Н.В.

народних засідателів: ОСОБА_3, ОСОБА_4

при секретарі судового засідання: Гавриленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за заявою ОСОБА_1про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2, заінтересована особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 1983 року, від якого мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1народження. Посилаючись на ті обставини, що її чоловік в 1997 році звільнився з роботи і виїхав у невідому напрямку і до цих пір від нього немає ніяких відомостей, місце перебування чи проживання її чоловіка також не встановлено, його пошуки позитивних результатів не дали, просила визнати ОСОБА_2, який проживав разом з нею у АДРЕСА_1 безвісно відсутнім. Визнання безвісно відсутнім її чоловіка обґрунтовує тим, що їй необхідно вирішити питання про розірвання шлюбу в органах РАЦС.

У судовому засіданні заявник доводи заяви підтримав. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в заяві, в обґрунтування яких надав суду відповідні докази.

Представник заінтересованої особи - відділу РАЦС Лисичанського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, суду надав письмову заяву про слухання справи за відсутності представника заінтересованої особи, проти задоволення заяви не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення заявника, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 в місці його постійного проживання: у АДРЕСА_1протягом одного року підтверджується наступними зібраними у справі доказами.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6, показала, що починаючи з 1997 року за місцем постійного проживання ОСОБА_2 не бачила, де він може знаходитися не знає. Зі слів його дружини ОСОБА_1їй відомо, що він їй не пише, не дзвонить, ніякої допомоги дитині ніколи не надавав.

З довідки адресного бюро м. Лисичанська Луганської області від 16.01.2007 року встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрованим у місті Лисичанську не значиться (а.с.5)

З довідки Лисичанського міського відділу УМВС України від 18.01.2007 року вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_2 встановити не виявилося можливим. (а.с.7).

Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану у м. Лисичанську (а.с.8) вбачається, що відомостей про смерть ОСОБА_2, 1959 року народження не виявлено.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Дані про його заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше число січня наступного року.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що останні відомості про ОСОБА_2 були у

1997 році, то початком безвісної відсутності слід вважати 01.01.1998 рік.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 248, 249 ЦПК України, ст..43 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2, заінтересована особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, 1959 року народження, уродженця міста Маріуполь Донецької області безвісно відсутнім.

Початком безвісної відсутності ОСОБА_2, вважати 1 січня

1998 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з/дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після/цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання апеляційної скарги, якщо скарга подається в строк встановлений для подання заяви на апеляційне оскарження.