2-а-63/2007р. ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що проходить дійсну військову службу у системі військових комісаріатів Луганської області з липня 2001 року по цей час. Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Згідно ч. 2, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання за рахунок держави речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням, грошову компенсацію замість них; порядок і розміри компенсації замість речового майна та продовольчих пайків встановлюється КМУ з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. В порушення зазначених норм відповідач не забезпечував його продовольчим пайком та не виплачував компенсацію замість нього, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 24.07.2001 року по 15.02.2007 року у сумі 14505,41 грн., що вирахувана за нормами, передбаченими постановою КМУ №316 від 12.03.1996р. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по продовольчому пайку у сумі 14505,41 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив викладене у позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Судом досліджені наступні докази: копія паспорту позивача, розрахунок, довідка про норми добової видачі пайку, довідка про проходження служби, довідка про те, що позивач продовольчим пайком не забезпечувався.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач проходить службу у системі військових комісаріатів Луганської області з 24.07.2001 року по цей час на посадах помічника військового комісара, заступника військового комісара, військового комісара, що підтверджується довідкою про проходження служби (ах. 13).
Позивач не забезпечувався продовольчим пайком або грошовою компенсацією замість нього з 11.03.2000 року по цей час, що підтверджується довідкою (а.с.15).
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р., що набрав чинності 10.03.2000р., призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в
частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Позивач є військовослужбовцем Міністерства оборони України, тому дія п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» на нього не поширюється.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до ч.І, 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991р. №1934-ХП, ст. 16 набрала чинності з 2001 року, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України та осіб, звільнених у запас або у відставку, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях. Військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Залежно від характеру і умов службової діяльності військовослужбовцям Збройних Сил України можуть встановлюватися затверджені Кабінетом Міністрів України надбавки до видів забезпечення, передбачених цією статтею.
Враховуючи зазначені норми, а також керуючись ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання вартості продовольчого забезпечення за період з 24.07.2001 року по 15.02.2007 року.
Крім того, відповідно до п. 33.1 наказу Міністра оборони України №75 від 05.03.2001р. «Про затвердження положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», позивач має право на грошову допомогу при вибутті у щорічну чергову відпустку, у розмір якої також повинна включатися компенсація замість продовольчого забезпечення.
Згідно довідки (а.с. 12) вартість норми №1 (загальновійськової) відповідно до вимог ст. 2 Постанови КМУ від 12.03.1996р. №316, склала з 01.10.2000р. по 29.03.2002р. - 5,97 грн.; вартість норми №1 (загальновійськової) відповідно до вимог ст. 2 Постанови КМУ від 29.03.2002р. №426, склала з 30.03.2002р. по 30.11.2002р. - 5,97 грн., з 01.12.2002р. по 30.11.2003р. - 5,36 грн., з 01.12.2003р. по 30.03.2004р. - 5,83 грн., 01.04.2004р. по 31.12.2004р. -6,37 грн., з 01.01.2005р. по 30.04.2005р. - 7,04 грн., з 01.05.2005р. по 31.12.2005р. - 8,01 грн., з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. - 8,01 грн., 0 01.01.2007р. по 15.02.2007р. - 8,01 грн.
Таким чином, вартість неотриманого позивачем продовольчого пайку за період з 24.07.2001 року по 15.02.2007 року складає 14505,41 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Суду сторонами не заявлено про застосування строку звернення до адміністартивного суду.
Отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації задовольнити.
Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1заборгованість по продовольчому пайку у сумі 14505 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ять) гривень 41 копійка.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня її проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.