2-а-19/2007 р.

ПОСТАНОВА

Іменем      України

15 березня 2007 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді: Стахової Н.В.

при секретарі судового засідання: Гавриленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Луганського обласного військового комісаріату, Лисичанського міського військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 01.04.1983 року він проходив службу у Збройних Силах України, останнім місцем служби був Лисичанський міський військовий комісаріат, звідки він був звільнений 23 грудня 2004 року. Відповідно до Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389 та наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 „Про затвердження Інструкції про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України", починаючи з червня 2003 року по 23 грудня 2004 рік йому повинна була виплачуватися вказана надбавка у розмірі 70% грошового забезпечення, оскільки його вислуга у календарному обчисленні складає 21 рік 08 місяців. Посилаючись на те, що відповідачем виплачувалася надбавка у меншому розмірі, внаслідок чого за період з 01.06.2003 р. по 23.12.2004 рік недоплата останньої склала 9952,59 грн., просив стягнути з відповідача вказану суму на його користь.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позовній заяві, в обґрунтування яких надав суду відповідні докази.

Представник Луганського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, допитаний в порядку судового доручення, просив слухати справу за його відсутністю, в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог письмово пояснив, що відповідно до Указу Президента України військовослужбовцям встановлений граничний розмір надбавки в залежності від стажу служби: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90 %., при цьому мінімальні та максимальні розміри в межах конкретної вислуги років даним Указом не визначені. Відповідно до вказаного Указу позивач дійсно мав право на виплату надбавок, які і були йому виплачені, але в розмірах, встановлених Міністром оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, що передбачено пунктом 2 Інструкції про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України. Виділені Міністерству оборони України на 2003-2004 роки кошти у розмірі 82% від потреби дозволяли виплачувати військовослужбовцям надбавку за травень-жовтень 2003 року і січень-серпень 2004 року в розмірі: для осіб зі стажем служби понад 20 років - 15%. Внаслідок проведення організаційних заходів у Міністерстві оборони України вивільнялися кошти за іншими видами видатків, які були спрямовані на виплату надбавки за листопад-грудень 2003 року у максимальних розмірах і за вересень-грудень 2004 року в розмірах: понад 20 років -50% до грошового забезпечення та у максимальному розмірі     у місяці звільнення

військовослужбовця. Оскільки Указом Президента України та Інструкцією передбачені граничні максимальні розміри надбавок, тому вважає вимоги позивача про нарахування надбавки у максимальному розмірі, безпідставними.

Представник Лисичанського міського військового комісаріату в судове засідання не з'явився, просив слухати справу за його відсутністю, в обґрунтування заперечень пояснив наступне, що одним із видів додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця є надбавка за безперервну службу, яка нараховуються відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року за № 389. Граничний розмір вказаних надбавок встановлюється в залежності від стажу служби, при цьому мінімальні та максимальні розміри в межах конкретної вислуги років зазначеним Указом не визначені. Відповідно до вказаного Указу право встановлювати щомісячні надбавки надано Міністру оборони України, який визначає порядок і умови їх виплати. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 26.05. 2003 року про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 28.05.2003 року за № 411/7732, зокрема п.2 встановлено, що розміри цих надбавок щорічно встановлюються виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України. За таких обставин, вважає що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки грошова надбавка за безперервну службу, встановлена вищевказаним Указом Президента та іншими нормативно-правовими актами, як складова частина грошового забезпечення, була виплачена позивачеві у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 01 квітня 1983 року позивач проходив службу у Збройних Силах України, і був звільнений з Лисичанського міського військового комісаріату 23 грудня 2004 року з вислугою у календарному обчисленні 21 рік 8 місяців (а.с.8)

Згідно Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України від 26.05.2003 року № 149, виданої на виконання Указу, надбавка за безперервну службу в Збройних Силах України встановлюється Міністром оборони України щорічно, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення в розмірах в залежності від стажу служби: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90% .

Тобто вказаними законодавчими актами Міністру оборони України надано право встановлювати відсотки грошового забезпечення при наявності коштів.

Позивачу розмір надбавки сплачувався згідно наказам Міністра оборони України відповідно до вимог Указу Президента та Інструкції, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389", керуючись ст. ст. 2,11,159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1до Луганського обласного військового комісаріату, Лисичанського міського військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області в десятиденний строк з дня проголошення постанови шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Луганської області або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.