2-а-13/2007 р. ПОСТАНОВА

Іменем       України

16 березня 2007 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді: Стахової Н.В.

при секретарі судового засідання: Гавриленко В.В.

за участю прокурора: Швиденко О.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську адміністративну справу за позовною заявою прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі Державної виконавчої служби Луганської області до Лисичанського комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконними дій щодо відмови в реєстрації права власності та зобов'язання зареєструвати право власності, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.З, 185 ч.4, 186 ч.2, 187 ч.2 396 ч.І КК України засуджений до позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виправній установі з конфіскацією у власність держави всього майна, яке належить на праві власності засудженому. Посилаючись на те, що під час проведення виконавчих дій було встановлено, що ОСОБА_1відповідно до договору дарування від 03.06.2003 року є власником АДРЕСА_1, але останнім не зареєстровано право власності на нерухомість в Лисичанському комунальному підприємстві „БТІ", у зв'язку з чим Державна виконавча служба Луганської області позбавлена можливості оформити необхідні документи для виконання вироку в частині конфіскації майна, тому просив зобов'язати ЛКП БТІ зареєструвати договір дарування АДРЕСА_1та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

В судовому засіданні прокурор уточнив позовні вимоги, пояснивши суду, що ОСОБА_1, який засуджений вироком Лисичанського міського суду від 28.02.2005 року до позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців з конфіскацією у доход держави всього майна, є, згідно договору дарування від 03.06.2003 року власником АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_1в установленому законом порядку право власності на вищезазначену квартиру не зареєстровано в ЛКП „БТІ", внаслідок чого Державна виконавча служба Луганської області позбавлена можливості виконати вирок в частині конфіскації майна засудженого, а ЛКП БТІ на підставі поданої прокуратурою заяви відмовило в реєстрації такого права, просив визнати незаконними дії ЛКП „БТІ" щодо відмови в реєстрації права власності на нерухомість, що випливає з договору дарування та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності ОСОБА_1а на АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності останньому.

Представник Державної виконавчої служби Луганської області у судове засідання не з'явився, письмової заяви про слухання справи за його відсутності суду не надав, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, який відбуває покарання в Комісарівській виправній колонії №22 Перевальського району Луганської області, письмових пояснень щодо заявленого позову суду не надав.

Представник Лисичанського комунального підприємства „ Бюро технічної інвентаризації"" у судове засідання не з'явився, суду надав письмову заяву, в якій просив слухати справу за його відсутності, в обґрунтування заперечень проти заявленого позову письмово пояснив, що державна реєстрація права власності на нерухомість або правочинів щодо нерухомості здійснюється на підставі відповідної заяви власника майна або уповноваженої ним особи з наданням документів, що підтверджують виникнення, існування, припинення права власності на нерухоме майно, тому за відсутності зазначених документів здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1а неможливо.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши останні в сукупності зі всіма обставинами справи, суд приходить до наступного

Судом встановлено, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.З, 185 ч.4, 186 ч.2, 187 ч.2 396 ч.І КК України засуджений до позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виправній установі з конфіскацією у власність держави всього майна, що належить на праві власності засудженому, (а.с.7)

Відповідно до укладеного 3 червня 2003 року договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній є власником АДРЕСА_1 (а.с.6), право власності якого, що випливає з даного договору не зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить, і не заперечується позивачем відсутність відповідної заяви ОСОБА_1а в органах державної реєстрації об'єктів нерухомості та прав на них, зокрема Лисичанському комунальному підприємстві „БІТ'.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають обов'язковій державній реєстрації, яка здійснюється згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року №66/7387 (далі Положення).

Функції* реєстратора здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, яким на основі законодавства делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Зі змісту п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 вказаного Положення вбачається, що право на звернення до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію прав власності та правочинів щодо нерухомості має лише власник майна або належним чином уповноважена особа, яка діє від імені фізичних чи юридичних осіб з обов'язковим наданням документів, що підтверджують повноваження діяти від імені цих осіб.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що останні не надають будь яким іншим особам права звертатися із такими заявами, а також не містять будь яких винятків для цих осіб, тому посилання позивача на незаконність дій відповідача є безпідставними, оскільки в даному випадку із вказаною заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення, і спонукання відповідача до вказаних дій, є порушенням чинного законодавства України.

З огляду наведеного та враховуючи, що дії відповідача вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, суд вважає, що   позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, Тимчасового положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року №66/7387, керуючись ст.ст. 2,11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовної заяви прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі Державної виконавчої служби Луганської області до Лисичанського комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконними дій щодо відмови в реєстрації права власності та зобов'язання зареєструвати право власності, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ОСОБА_1, відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області в десятиденний строк з дня проголошення постанови шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Луганської області або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.