Справа № 22-ц-6027/2010 рік. Головуючий 1 інстанції: - Шевченко С.В.
Категорія: трудові. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 червня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Черкасова В.В., Кокоші В.В.,
при секретарі - Каплаух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі його представника ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ДП завод «Електроважмаш» - про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а :
У вересня 2009 року ОСОБА_5, в особі свого представника, звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог, що з 2009 року він працював на посаді охоронника 5 розряду відділу охорони управління безпеки ДП завод «Електроважмаш».
Наказом № 741-к від 10 серпня 2009 року його звільнено з посади у зв’язку зі скороченням штату працівників.
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки він мав переважне право для залишення на роботі при скороченні численності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, а також йому не було запропоновано вакантні посади в ДП завод «Електроважмаш», які він за своїм фахом та кваліфікацією міг зайняти.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 42, 235 КЗпП України, ОСОБА_5 просив суд визнати недійсним наказ № 741-к від 10 серпня 2009 року; поновити його на посаді охоронника 5-го розряду відділу охорони управління безпеки ДП завод «Електроважмаш»; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.
При цьому посилався на те, що звільнення позивача з посади проведено підприємством з додержанням чинного трудового законодавства.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, в особі свого представника ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі.
В запереченнях на апеляцій скаргу ДП завод «Електроважмаш» просить її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому підстави для визнання наказу недійсним, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва i праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених в пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно .
Матеріали справи свідчать, що з 6 липня 1992 року ОСОБА_5 працював на посаді стрілка воєнізованої охорони ДП «Завод Електроважмаш».
1 червня 2009 року його переведено на посаду охоронника 5-го розряду відділу охорони управління безпеки ДП «Завод Електроважмаш», яке створене на підставі наказу № 167 від 25 березня 2009 року.
Наказом директора ДП «Завод Електроважмаш» №250 від 19 травня 2009 року відділ охорони управління безпеки (обліковий шифр 253) ліквідовано, а посади працівників відділу охорони скорочено.
Вказаним наказом зобов’язано начальника управління кадрів ДП «Завод Електроважмаш» забезпечити заходи по працевлаштуванню працівників, посади яких скорочувалися, на наявні вакантні посади на підприємстві.
Ліквідація відділу охорони управління безпеки та скорочення посад охоронників цього відділу погоджено з профспілковим комітетом ДП «Завод Електроважмаш».
На виконання наказу № 476-к від 2 червня 2009 року позивача повідомлено про звільнення під розписку 10 червня 2009 року, тобто не менш ніж за два місяці до звільнення.
Наказом № 741-к від 10 серпня 2009 року ОСОБА_5 звільнено з посади у зв’язку з скороченням штату працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
Звільнення позивача погоджено з профспілковим комітетом, що підтверджується витягом з протоколу № 104 засідання профспілкового комітету ДП завод «Електроважмаш».
Із копії акту від 10 червня 2009 року вбачається, що ОСОБА_5 пропонувалось перенавчання для подальшого працевлаштування в ДП завод «Електроважмаш» водієм, майстром, оскільки за своїм фахом та кваліфікацією він не міг зайняти вільні вакантні посади.
Проте позивач відмовився від перенавчання, а інші вакантні посади, які були вільні на підприємстві ОСОБА_5 зайняти не міг, оскільки не мав достатнього освітньо-кваліфікаційного рівня.
З огляду на це, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що звільнення позивача з роботи проведено відповідачем з дотримання вимог чинного КЗпП України.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів про те, що ДП завод «Електроважмаш» порушило процедуру звільнення ОСОБА_5 з роботи у зв’язку з скороченням штату працівників, матеріали справи не містять.
Не надані такі докази позивачем і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, в особі його представника, про те, що при звільненні з роботи йому не було запропоновано всі вільні вакантні посади на підприємстві, які за своїм фахом та кваліфікацією він міг зайняти, не можуть бути прийняті до уваги.
Із довідки про вільні вакантні посади, наданої відповідачем у суді апеляційної інстанції, а також пояснень представника відповідача встановлено, що з 10 червня 2009 року по 10 серпня 2008 року на підприємстві були вакантні посади інженерно-технічних робітників та кваліфікованих робітників з професійно-технічною освітою.
За своєю кваліфікацією та фахом ОСОБА_7 не міг займати ці вказані посади.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, в особі його представника, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі його представника ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: