Справа № 22-ц-2485/2010 рік.                           Головуючий 1-ї інстанції: - Божко В.В.

Категорія: трудові.                                                         Суддя-доповідач: -  Кокоша В.В.

                                            У Х В А Л А

                           І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

            19 травня 2010 року.  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                      головуючого - судді: - Бобровського В.В.,

                      суддів: - Черкасова В.В., Кокоші В.В.,

                      при секретарі: - Андрійко О.В.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Проспектс  Україна» - про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

                                                       в с т а н о в и л а :

          У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернувся суд із вказаним позовом.

          В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 2 червня 2008 року на підставі трудової угоди він був прийнятий на роботу до ТОВ «Проспектс Україна» на посаду спеціаліста з маркетингу до відділу польових проектів «Нокіа».

          Наказом директора ТОВ «Проспектс Україна» №21/11-К від 21 листопада 2008 року трудову угоду розірвано, а його звільнено з роботи з підстав, передбачених  п. 3 ст. 40 КЗпП України.  

          Рішенням суду Київського районного суду м. Харкова від 2 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2009 року,  наказ про його звільнення з роботи визнано незаконним та скасовано.

          У листопаді 2009 року він звернувся до ТОВ «Проспектс Україна» з телеграмою, в якій просив поновити його на роботі та виплати заробітну плату за час вимушеного прогулу, однак відповідач відмовився поновляти його на роботі та виплачувати  заробітну плату за вимушений прогул.

         Вважав, що  дії відповідача суперечать діючому трудовому законодавству.

         Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 235, 236 КЗпП України, ОСОБА_6 просив суд поновити його на роботі в ТОВ «Проспектс Україна» на посаді спеціаліста з маркетингу, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 76 893 грн. 75 коп.

         Відповідач в судове засідання не з’явився.

         Згідно листа направленого до суду, просив розглянути справу за його відсутності.

         Позовні вимоги не визнав, посилаючись на пропущення позивачем строку  на звернення в суд для вирішення трудового спору.

         Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Відповідно до ст.   308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустив місячний строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору у справі про звільнення, а тому підстави для поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

         Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

         Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник, якого звільнено з роботи, може звернутися з заявою про вирішення пов’язаного зі звільнення  трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

         Згідно зі ст. 234 КЗпП України пропущений місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору у справі про звільнення у разі пропуску його з поважних причин  може бути поновлений судом.

        Оскільки при пропуску місячного строку в позові може бути відмовлено за безпідставністю позовних вимог, суд з’ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права та обов’язки сторін.

         З матеріалів справи вбачається, що 2 червня 2008 року ОСОБА_6 на підставі трудової угоди був прийнятий на роботу до ТОВ «Проспектс Україна» на посаду спеціаліста з маркетингу до відділу польових проектів «Нокіа» у зв’язку з переведенням  його із дочірнього підприємства «Анкор Лізинг» м. Києва.

         Трудова угода укладена сторонами на строк до 31 травня 2009 року.

         Наказом директора ТОВ «Проспектс Україна» №21/11-К від 21 листопада 2008 року трудову угоду розірвано ї ініціативи роботодавця, а ОСОБА_6 звільнено його з роботи з підстав, передбачених  п. 3 ст. 40 КЗпП України.

         У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом про скасування наказу №21/11-К від 21 листопада 2008 року, видачу трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за використання в роботі особистого транспорту, зміни дати звільнення на день розгляду справи в суду, зміну підстав його звільнення з  п. 3 ст. 40  КЗпП України на ст. 38 КЗпП України.

         З вимогою про поновлення його на роботі не звертався.

         Рішенням суду Київського районного суду м. Харкова від 2 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2009 року, позов задоволено частково.

         Визнано  незаконним та скасовано наказ №21/11-К від 21 листопада 2008 року  про розірвання трудової угоди між ТОВ «Проспектс Україна» та ОСОБА_6 на підставі п. 3 ст. 40  КЗпП України.

        В іншій частині позову відмовлено.

        На час ухвалення рішень судом першої й апеляційної інстанцій строк дії трудової угоди, укладеної між ТОВ «Проспектс Україна» та ОСОБА_6 сплинув.

       18 листопада 2009 року  ОСОБА_6 звернувся до відповідача з телеграмою, в якій просив поновити його на роботі та виплати заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв’язку з скасуванням  судом наказу про  його звільнення.

         Листом №314 від 30 листопада 2009 року ТОВ «Проспектс Україна»  відмовило  позивачу у поновленні на роботі, посилаючись на те, що питання про поновлення його на роботі не було предметом розгляду суду, а рішенням Київського районного суду м. Харкова від 2 липня 2009 року йому відмовлено у стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу.

         Оскільки ОСОБА_6 був повідомлений про своє звільнення з роботи 21 листопада 2008 року, а з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернувся в суд 1 грудня 2009 року, тобто після сплину місячного строку, суд правомірно дійшов висновку, що він без поважних причин пропустив строк на звернення з заявою до суду за вирішенням трудового спору у справі про  звільнення.

         Підстав поновити строк ОСОБА_6 на звернення з заявою в суд для вирішення трудового спору про звільнення, суд першої інстанції не вбачав, та з такою  заявою позивач до суду не звертався.

        Не вбачає підстав для поновлення  строку ОСОБА_6  на звернення з заявою в суд для вирішення трудового спору у справі про звільнення і судова колегія.

        Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

         Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

         Керуючись  ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                               у х в а л и л а :

Апеляційну  скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2010 року залишити без змін.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в  касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий:

Судді: