ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 р. № 5/82-1547
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА"
за участю представників
сторін позивача –не з'явився;
відповідача –не з'явився;
на рішеннягосподарського суду Тернопільської області
від01.12.2009
та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від03.03.2010
у справі№ 5/82-1547 господарського суду Тернопільської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕН"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМА"
про стягнення 11 343, 51 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕН" (далі –ТОВ "АЛЛЕН") звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА" (далі –ТОВ "ОМА") про стягнення 9 000, 00 грн. основного боргу, 1 211, 71 грн. пені, 134, 68 грн. 3% річних за користування чужими коштами, 988, 12 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 порушено провадження у справі № 5/82-1547 за позовом ТОВ "АЛЛЕН" до ТОВ "ОМА" про стягнення 11 343, 51 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Андрушків Г.З.) від 01.12.2009 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "ОМА" на користь ТОВ "АЛЛЕН" 9 000, 00 боргу, 1 211, 71 грн. пені, 988, 12 грн. інфляційних втрат, 143, 68 грн. 3% річних за користування чужими коштами.
Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ "ОМА" свої зобов'язання за договором № 0104/АБСК/п-01 щодо оплати поставленого товару належним чином не виконало, на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну оплату отриманого по видатковій накладній № РН-0000021 від 20.02.2009 товару, суду не надало.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Дубник О.П., Скрипчук О.С., Процик Т.С.) від 03.03.2010 рішення господарського суду Тернопільської області від 01.12.2009 залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.12.2009 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010, ТОВ "ОМА" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з товариства 1 211, 71 грн. пені, 988, 12 грн. інфляційних витрат та 143, 68 грн. 3% річних за користування чужими коштами.
У касаційній скарзі ТОВ "ОМА" посилається на те, що поставка товару відбувалась згідно рахунку № 1245 від 12/02/09 та накладної № РН-0000021 від 20.02.2009 і в жодному з цих документів не визначено порядок оплати та розмір пені, штрафних санкцій, а тому вимоги ТОВ "АЛЛЕН" щодо сплати пені, індексу інфляції та 3 % річних є необґрунтованими.
Також ТОВ "ОМА" вказує на те, що судами не досліджувались оригінали рахунку № 1245 від 12.02.2009 та накладної № РН-0000021 від 20.02.2009, а тільки завірені копії, що є порушенням п. 3 ст. 36 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 10.06.2010.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального та матеріального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судами між ТОВ "АЛЛЕН" (Продавець) та ТОВ "ОМА" (Покупець) 12.02.2009 укладено договір № 0104/АБСК/п-01, за умовами якого Продавець зобов'язався закупити за кордоном та відпустити, а Покупець оплатити і одержати Кислота АБС, надалі "сировина" (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору ціна складає 18, 54 грн.
Кількість 1000 кг (п. 2.2 договору).
Вартість договору 18 540, 00 грн. (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 3.1 договору Покупець проводить попередню 10% оплату за сировину на розрахунковий рахунок Продавця після повідомлення Покупця, що товар на кордоні.
Решту суми 90% вартості договору, Покупець сплачує на протязі 21 календарного дня після отримання "сировини" Покупцем (п. 3.2 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст. 691 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції ТОВ "АЛЛЕН" виставлено ТОВ "ОМА" рахунок № 1245 від 12.02.2009 на суму 18 540, 00 грн.
Також господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору № 0104/АБСК/п-01 ТОВ "АЛЛЕН" за видатковою накладною № РН-0000021 від 20.02.2009 поставило ТОВ "ОМА" сировину (Кислота АБС) у кількості 1000 кг на загальну суму 18 540, 00 грн.
ТОВ "ОМА" сировину прийняло на підставі довіреності ЯНТ № 514313 від 19.02.2009, виданої ОСОБА_1
За поставлену сировину ТОВ "ОМА" розрахувалося частково на суму 9 540, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи. Незважаючи на направлену ТОВ "АЛЛЕН" вимогу (претензія від 07.05.2009) щодо оплати пової вартості отриманого товару, заборгованість ТОВ "ОМА" на день звернення з позовом в суд становила 9 000, 00 грн.
Оскільки ТОВ "ОМА" отримало від ТОВ "АЛЛЕН" товар на загальну суму 18 540, 00 грн., а розрахувалося за нього частково, сплативши лише 9 540, 00 грн., та не надало суду доказів його повної оплати, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з ТОВ "ОМА" на користь ТОВ "АЛЛЕН" заборгованість у розмірі 9 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони погодили, що у випадку затримки виконання договору винна сторона сплачує пеню 0, 5% від вартості контракту за кожен день запізнення (п. 6.3 договору).
Оскільки ТОВ "ОМА" порушило зобов’язання, не виконавши свій обов’язок щодо оплати отриманого товару у строк встановлений п. 3.2 договору, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 1 211, 71 грн., яка обчислена від суми простроченого платежу та не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що ТОВ "ОМА" прострочило виконання грошового зобов’язання, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині стягнення 988, 12 грн. суми інфляційних втрат та 143, 68 грн. 3% річних.
Посилання ТОВ "ОМА" в касаційній скарзі на те, що судами не досліджувались оригінали рахунку № 1245 від 12.02.2009 та накладної № РН-0000021 від 20.02.2009, а тільки завірені копії, що є порушенням п. 3 ст. 36 ГПК України, колегією суддів відхиляється як необґрунтоване з огляду на те, що суд витребовує оригінали відповідних документів тільки за наявності у нього сумнівів щодо відповідності копій документів чи інших матеріалів оригіналам.
Щодо доводів ТОВ "ОМА" стосовно того, що поставка, прийняття та оплата товару здійснювались на підставі рахунку № 1245 від 12/02/09 та накладної № РН-0000021 від 20.02.2009, тобто на підставі усного договору, а не договору № 0104/АБСК/п-01 колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням матеріалів справи, дійшли правильного висновку, що ТОВ "ОМА" не доведено тієї обставини, що між сторонами існували правовідносини з поставки Кислоти АБС у тій же кількості, тієї ж вартості, у той же період, які виникли на іншій правовій підставі, ніж договір № 0104/АБСК/п-01.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.
Враховуючи викладе, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 01.12.2009 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, - 111№№ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 01.12.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 у справі № 5/82-1547 –без змін.
2. Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.