Справа №  2-303

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМ"ЯМ          УКРАЇНИ   

2    березня 2007 року Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Донецької області у складі:

головуючого судді                                             Максимова М.Т.

при секретарі                                                      Ніколайчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Макіївка цивільну справу за позовом ТОВ Банку „Фінанси та кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 „Про стягнення заборгованості за кредитом",-

Встановив:

ТОВ Банку „Фінанси та кредит" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 „Про стягнення заборгованості за кредитом" та просить суд розірвати кредитной договор № 910Н від 25.07.2006 року та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом в сумі 14 008,5 0 грн., просрочену комісію в сумі 525,00 грн., пеню - 282,60 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 148,16 грн. та ЗО грн,- інформаційно-техничне забеспечення процесу.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та поляснила, що 25 липня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1був укладений кредитний договор, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 15000 грн., який повинна була цілком повернути банку у термін до 25.07.2009 року з оплатою 0,0001 відсотків річних та виплатою щомісячної комісійної винагороди банку в сумі 262,50 грн. Відповідно до умов програми кредитування, ОСОБА_1 була надана кредитна картка миттєвого випуску і кредит в сумі 15000 грн. було перераховано на картковий рахунок позичальника. Однак, відповідачка свої обов"язки по сплаті кредиту виконувала неналежним чином і погасила кредит лише в розмірі 991,50 грн. Станом на 11.12.2006 року заборгованість за кредитом склала 14008,50 грн., просрочена комісія -525,00 грн. та пеня- 282,60 грн. В зв"язку з тим, що поручителем по кредиту виступила ОСОБА_2, то вона повинна нести солідарну відповідальність з позичальником, а тому представник позивача просила суд стягнути з відповідачок суму заборгованості перед банком солідарно. Крім того просила суд стягнути з відповідачок понесені судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що дійсно, вона укладала кредитний договор та отримала позику в розмірі 15000 грн., але вказаними коштами вона не користувалась, бо кредит вона оформила за проханням ОСОБА_3 , якій й передала отримані кошти одразу ж після їх отримання у банку. Остання зобов"язалась повернути кредит банку у повному обсязі. Крім того, ОСОБА_3 просила оформити кредит не її одну. Такі ж кредити оформили ще й інші співробітники ВАТ „Укртелекому", де вона раніше працювала. Крім того, вважає, що кредитний договор неможливо вважати оформленим належним чином, бо вона не заповнювала ообисто ніяких документів, а лише підписувала, у тому числі й кредитний договор.

Відповідачка ОСОБА_2 позов також не визнала та пояснила, що вона працювала у ВАТ „Укртелеком" і ії начальниця ОСОБА_3 попросила виступити поручителем для отримання кредиту і вона погодилась. Однак, лише у банку ій стало відомо, що кредит на себе оформила ОСОБА_1, яка після отримання кредиту гроши одразу ж передала ОСОБА_3, яка потім зникла.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з нижченаведених підстав:

3       матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 24.07.2006 року

звернулась із заявою до позивача про надання ій кредиту в розмірі 15000 грн.

(а.с.16).

2 

24.07.2006 року ОСОБА_1була підписана заява-анкета (на отримання кредиту, відкриття карткового рахунку та одержання платіжної, картки)(а.с.23-25).

24.07.2006 року ОСОБА_2 підписала анкету з відомостями про поручителя (а.с.26-27).

Відповідно до кредитного договору № 910Н від 25.07.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 15000 грн. в банку ТОВ „Фінанси та кредит", який повинна була цілком повернути банку у термін до 25.07.2009 року з оплатою 0,0001 відсотків річних та виплатою щомісячної комісійної винагороди банку в сумі 262,50 грн. З додатку до кредитного договору видно, що щомісячно відповідачка повинна була сплачувати по 417 грн. банку в рахунок погашення кредиту (а.с.34-37).

25.07.2006 року Банком ТОВ „Фінанси та кредит" було дано розпорядження про перерахування коштів в розмірі 15000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1(а.с.30).

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала проти того, що заяву на отримання кредиту, анкету позичальника, кредитний договор вона підписувала власноруч.

25.07.2006 року було також укладено договор поруки , відповіднодо якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов"язання по сплаті кредиту, в разі неможливості його сплати ОСОБА_1(а.с.38-39).

Відповідно до договору карткового рахунку, надання і використання платіжної картки меттєвого випуску від 25.07.2006 року, ОСОБА_1 була надана кредитна картка з коштами на рахунку в сумі 15000 грн., про що відповідачка зробила підпис у розписці на отримання картки (а.с.19, 40-45).

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 зробила певні дії для отримання кредиту, тобто, звернулась до банковської установи з заявою про надання кредиту, надала довідки про свій прибуток і підписала усі необхідні документи. Крім того, розписалась за отримання кредитної картки з коштами на рахунку в розмірі 15000 грн. ОСОБА_2, у свою чергу, погодилась нести солідарну відповідальність за виконання своїх зобов"язань ОСОБА_1перед банком по поверненню кредиту, підписавши договор поруки. Ці факти не оспорюється сторонами і суд вважає доведеним отримання кредиту відповідачами згідно з діючим законодавством.

Що стосується стверджень відповідачок про те, що ОСОБА_1 отримувала кредит не для себе і одразу ж після отримання кредитної картки передала ії іншій особі, то суд не бере цю обставину до уваги, бо відповідачка ОСОБА_1 зробила це за власним бажанням, без незаконного примушення її до цього. Тому, суд вважає, що це не може служити підставою для звільнення ОСОБА_1 від зобов"язань погашення кредиту перед банком, бо відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивачем були належним чином виконані свої зобов"язання за кредитним договором та відповідачці ОСОБА_1 у повному обсязі були надані грошові кошти за цим договором, а останньою у свою чергу були порушені вимоги ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором банк або нша фінансова установа зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником, а відповідно до ст. 54 ЦК України, у разі порушення боржником зобов"язання, забеспеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачено додаткову відповідальність поручителя.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність перед Банком, ОСОБА_1 - як боржник, а ОСОБА_2- як поручитель.

Крім того, суд вважає, що невиконання свого зобов"язання перед банком ОСОБА_1по сплаті заборгованості за кредитним договором призвело до істотних порушень умов кредитного договору, а тому необхідно його

3 

розірвати, бо відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено, або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Керуючись СТ..СТ. 10,11,60,130,174,209,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.526,553,554,555,651,1054 ЦК України, суд,-

Вирішив:

Позов ТОВ Банку „Фінанси та кредит" - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ Банку „Фінанси та кредит" заборгованість за кредитом у сумі 14008,50 грн., просрочену комісію 525,00 грн., пеню в сумі 282,60 грн., а усього стягнути14816,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Банку „Фінанси та кредит" судові витрати в розмірі по 74,08 грн. та витрати на інформаціонно техничне забеспечення процесу в сумі по 15 грн. з кожної.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги -протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.