Справа №2-1726/07

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 лютого 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді                     Граніна В.Л.

при секретарі                            Бєляєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновської райадміністрації Одеської міської ради про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувся до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради м. Одеси, у якому просить суд визнати за нею право власності на домобудівництво АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат площею 19,9; 20,1 і 13,5 кв.м., кухні, санвузла, коридору і тамбуру площею відповідно 13,5; 5,8; 15,3 і 0,6 кв.м, загальною площею в одноповерховому будинку 93,1 кв.м., з них житлової площі 53,5 кв.м., надвірні спорудження : літню кухню площею 28, 5 кв.м. і гараж, площею 22, 7 квм.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу їй належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1, та нею у процесі експлуатації будинку з метою поліпшення житлових умов за рахунок власних коштів була проведена реконструкція будинку.

В даний час вона має намір одержати правовстановлюючі документи у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з цим позовом.

Крім того, свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з питання набуття нею права власності на домобудівництво вона зверталась до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, однак до цього часу дане питання не вирішено з причин, які від позивачки не залежать.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі й просила суд задовольнити позов.

Представник Малиновської райадміністрації м. Одеси на попередньому розгляді справи проти позову не заперечував. При розгляді справи за суттю відповідач до суду не з'явився, причини неявки суду не вказав.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини у галузі конституційного права щодо реалізації органом місцевого самоврядування владних повноважень, та цивільні правовідносини, що випливають з відносин права власності.

Суд задовольняє позов виходячи з наступних встановлених фактів та правовідносин.

Позивачці на підставі договору купівлі-продажу укладеного 31 січня 1990 року між нею та ОСОБА_2 належить будинок АДРЕСА_1.

З метою поліпшення житлових умов, позивачкою за рахунок власних коштів було проведено реконструкцію належного їй будинку.

Згідно рішення Одеського міськвиконкому від 25.05.1955 року № 478 земельна ділянка розміром 290квм., на якій розташований будинок, була виділена під індивідуальне житлове будівництво попередньому власнику будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Згідно з п.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним  право  власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності до технічного висновку про можливість збереження реконструкції житлового будинку „А" та вводу в експлуатацію гаража літ. „Г" по АДРЕСА_1 технічний     стан     основних     несучих    та     загороджувальних     конструктивних     елементів одноповерхового житлового будинку літ. „А", загальною площею 93,1 кв.м. після реконструкції, виконаної за рахунок прибудови допоміжних приміщень : літ. „а1" та збільшення прибудови літ. „а" нормальний. Конструктивні та планувальні рішення відповідають вимогам ДБН В.2.2-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення", ДБН В.1.1-7, СНІП 2.01.01, СНІП 2.01.07, СНІП 2.02.01, СНІП 2.03.01, СНІП П-22, СНІП П-23, Сніп П-25. Основні положення." Можливо збереження виконаної реконструкції та подальша експлуатація у якості індивідуального житлового будинку. А це визначає, що самочинна забудова не порушує права інших осіб.

Також у технічному висновку зазначено, що технічний стан надвірної будівлі гаража літ. „Г"- нормальний. Будівля придатна для вводу в експлуатацію.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказаний будинок та надвірні споруди не мають негативного впливу на планування, забудову, благоустрій вулиці, тобто дотримано вимоги ст. 319 ч.5 ЦК України та ч.5 ст. 4 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ далі - Закон.

При вирішенні позовних вимог судом взято до уваги, що за змістом ч.ч.1,3 ст. 13 Закону та ч. 2 ст. 325 ЦК України об'єктами приватної власності можуть бути, зокрема, будинки. Склад, кількість і вартість нерухомого майна, що може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 12 Закону встановлено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. До теперішнього часу позивачка, яка своєю працею створила зазначене майно, несе тягар усіх витрат, пов'язаних з утриманням домоволодіння, володіє та користується ним відповідно до функціонального призначення, що свідчить про дотримання вимог ст. 322 ЦК України.

Згідно з ч. З ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Згідно рішення Одеського міськвиконкому від 25.05.1955 року № 478 земельна ділянка розміром 290квм., на якій розташований будинок, була виділена під індивідуальне житлове будівництво попередньому власнику будинку.

Суд вважає, що обставини, встановлені у судовому засіданні, дають підстави для визнання за позивачкою права власності на домобудівництво АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат площею 19,9; 20,1 і 13,5 кв.м., кухні, санвузла, коридору і тамбуру площею відповідно 13,5; 5,8; 15,3 і 0,6 кв.м, загальною площею в одноповерховому будинку 93,1 кв.м., з них житлової площі 53,5 кв.м., надвірні спорудження : літню кухню площею 28, 5 кв.м. і гараж, площею 22, 7 квм.

Відповідно до ст.ст. ЗО, 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97 -ВР до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження в галузі житлово-комунального господарства та будівництва, зокрема, сприяння розширенню житлового будівництва, контроль за спорудженням індивідуальних жилих будинків, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством. Реалізацію зазначених повноважень в галузі житлово-комунального господарства та будівництва на території Малиновського району м. Одеси де розміщується домоволодіння, віднесене до компетенції Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради. Також згідно Положенню про районну адміністрацію Одеської міської ради (рішення одеської міської ради від 27.06.06 року № 20-V) п.3.2.4.райадміністрація виконує функції уповноваженого органу власника житлового фонду нежилих приміщень, що належить до комунальної власності територіальної громади. Згідно з п. 1.1. цього ж положення районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Райдаміністрація) є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій міського самоврядування на території відповідного адміністративного району міста Одеси, згідно із законом України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Тому суд дійшов висновку, що за вказаних обставин райадміністрація є належним відповідачем по даній цивільній справі.

Крім того, суд враховує, що у позивачки відсутні окремі документи, що передбачені п. 2.6. розпорядження Одеської обласної державної адміністрації „Про затвердження порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є держаною власністю" № 55/347 від 05.09.2000 р., тому не зважаючи на відповідність реконструйованого об'єкту технічним та санітарним нормам, прийом його в експлуатацію є неможливим. Проте оскільки необхідною умовою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів з урахуванням їх призначення є забезпечення на них умов охорони праці, проживання згідно з вимогами техніки безпеки, санітарії, пожежної і радіаційної безпеки та заходів щодо охорони навколишнього середовища (п. 1.2. вказаного розпорядження) та з врахуванням ст. 376 ЦК України суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на реконструйований будинок.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, а також те, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. З ЦК України є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Наказом Міністерства юстиції України № N 7/5, 07.02.2002, в редакції 19.05.2005 року, затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким встановлено, до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Додатком № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, встановлено перелік правовстановлювальних документів на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, де п. 10, внесеним змінами згідно Наказу Міністерства юстиції України № 36/5 від 17.05.2004 року, до таких правоустановлювальних документів віднесені - рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Тому суд не залучав до справи Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", так як його дії не оскаржують ся, а лише вважає за необхідне вказати, що дане рішення є підставою для реєстрації права власності.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.32, ст. 328, ч.ч.1,2ст. 331,376 ЦК України, ст.ст. 209, 212, 215, 218, 223 ЦПК України суд,

ВИРІ ШИВ :

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домобудівництво АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат площею 19,9; 20,1 і 13,5 кв.м., кухні, санвузла, коридору і тамбуру площею відповідно 13,5; 5,8; 15,3 і 0,6 кв.м, загальною площею в одноповерховому будинку 93,1 кв.м., з них житловою площею 53,5 кв.м., надвірні спорудження : літню кухню площею 28, 5 кв.м. і гараж, площею 22, 7 квм.

Рішення є підставою для реєстрації домобудівництва АДРЕСА_1 у «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.