Справа № 2-а-4818 2010 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Жарікова О.В., при секретарі судового засідання Балацькій Н.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він являється інвалідом війни 2-ї групи, і згідно законодавства має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2009 рік в розмірі 430 грн. Оскільки відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги всупереч діючому законодавству, то позивач просить суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, передбачену ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” неправомірною та стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік в розмірі 3554 грн. 00 коп..
В суді позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в неповному обсязі неправомірними та зобов”язати відповідача провести донарахування та виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2009 рік виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі 3554 грн. Позивач суду показав, що мінімальна пенсія за віком з 01 січня 2009 року становила 498 грн., а тому, згідно ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідач повинен був виплатити позивачу 3984 грн., однак, виплатив лише 430 грн., чим порушив права позивача на отримання належної, встановленої законом допомоги до 5-го травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Представник відповідача до суду не з”явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмові заперечення відповідача проти позову та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач користується пільгами, встановленими для інвалідів війни 2-ї групи, що стверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 03.11.2005 року.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни другої групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
В судовому засіданні, також, встановлено, що вказана допомога позивачу як інваліду війни 2-ї групи за 2009 рік в розмірі 430 грн. проведена 23.04.2009 року, що підтверджується довідкою управління соцзахисту, не заперечується позивачем.
Виплата зазначеної допомоги була проведена управлінням соцзахисту населення відповідно до Постанови КМУ № 211 від 18.03.2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”. Вказана сума в розмірі 430 грн. була позивачем отримана, як вказує відповідач, в повному обсязі.
В підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що права та пільги інвалідів війни, до яких належить і він, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, і не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, і яке гарантується виплатою пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, і мають забезпечувати достатній рівень життя. Забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами у здійсненні цього права. Так, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яким забезпечуються соціальні гарантії ветеранам війни, відповідно до якого позивач як інвалід 2-ї групи має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня. За п. 1 постанови КМ України від 18.02.2004 року за № 177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Статтею 22 Загальної Декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ст. 64 Конституції України зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеження прав і свобод і може мати місце лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на позов з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даної допомоги застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання щорічної грошової допомоги в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Безпідставними суд, також, вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань.
Таким чином, суд вважає дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в неповному обсязі неправомірними.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-470 грн., з квітня-481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня-498 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” визначено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначено з 01.01.2009 року в розмірі 498 грн., Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” розмір допомоги до 5-го травня не встановлений, однак, віднесений до компетенції Кабінету Міністрів України, який відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України зобов”язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто не допускати звуження змісту та обсягу прав громадян.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно положень ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік підлягають застосуванню саме положення ст.13 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не постанови КМ України, на яку вказано вище.
Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Аналізуючи наведені норми Конституції України та досліджених законів, виходячи з того, що допомога позивачу до 5-го Травня виплачена згідно постанови Кабінету Міністрів України, якою звужено обсяг прав позивача на отримання встановленої Законом допомоги та те, що Закон України, яким визначено розміри названої допомоги має переважну силу в застосуванні над Постановою Кабінету Міністрів України, при вирішенні спору, суд прийшов до висновку щодо правомірності вимог позивача про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в неповному обсязі неправомірними та зобов”язання відповідача провести донарахування та виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2009 рік, і тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Таким чином, позивач має право на одержання недоплаченої суми щорічної грошової допомоги в розмірі 3554 грн., а саме: прожитковий мінімум /на момент виплати допомоги/-498 грн. х 8 мінімальних пенсій за віком =3984 грн. – 430 грн. /виплачена допомога/.
Отже, з врахуванням всього наведеного вище, суд вважає за можливе визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в неповному обсязі неправомірними та зобов”язати відповідача провести донарахування та виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2009 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, в розмірі 3554 грн..
Суд не приймає до уваги при вирішенні справи посилання відповідача на те, що вони не являються належними відповідачами у справі, так як названі заперечення ніякими доказами в суді не підтверджені та суперечать вимогам ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно вимог якої щорічну виплату разової грошової допомоги до 5-го травня передбачених ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв”язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання, тобто позивачу, який є мешканцем м. Біла Церква названу виплату повинно було виплатити Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, на яке покладено даний обов”язок вимогами Закону, Суд, вважає, що відсутність бюджетних асигнувань у відповідача, не передбачення видатків для здійснення виплат щорічної разової грошової допомоги, відповідно до вимог Закону не є підставою для порушення вимог названого Закону та порушення прав громадян, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі Декрету КМ України “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
А тому керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64, 95, 113 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.6, 9,17, 158-163,167,185,186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в неповному обсязі ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести донарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі 3554 грн..
Від сплати судового збору позивача звільнити.
Витрати по сплаті державного мита віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Жарікова О.В.