2-2711/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Данковській С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2010 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що 12.07.2009 року відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 9 200 грн., які зобов’язалася повернути у строк до 12.07.2010 року, сплачуючи щомісячно по 400 грн., про що власноруч склала розписку.

В терміни встановлені договором відповідач борг не повертає – щомісячні платежі жодного разу не здійснила.

Посилаючись на вказані обставини, а також зазначаючи, що відповідач зобов’язана повернути борг, вимагає стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу, а також судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю підтримав позовні вимоги за вказаними підставами та вимагав задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, в судове засідання не з’явився, внаслідок чого суд  на підставі ст. 224, 225 ЦПК України розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені доказами та  підлягають   задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  ЦК України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Як вбачається з наданої суду розписки, 12.07.2009 року відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 9 200 грн., про що власноруч клала розписку.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно термінів, встановлених в розписці відповідач зобов’язалася повернути борг позивачеві в термін до 12.07.2010 року, зі сплатою щомісячних платежів в сумі 400 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  

Відповідно до ст.1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України  договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На  підтвердження  укладення  договору позики та його умов позивач надав розписку позичальника, яка  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України  позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі)   у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Позика    вважається   повернутою   в   момент   передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

 Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму. Він не звільняється від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Розпискою встановлено, що відповідач зобов’язується повернути суму боргу, сплачуючи щомісячно по 400 грн., але свої зобов’язання не виконала, жодних дій, що свідчать про виконання зобов’язань за договором позики не вчинила, тому у позивача виникло право вимагати дострокового повернення суми позики.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх прав та вважає за доцільне стягнути з відповідача суму боргу, визначену договором позики.

На підставі ст. ст. 3, 10, 88, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.23, 509, 526, 530,625, 1046-1050,1167 ЦК України, суд -

     ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу 9 200 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., відшкодування витрат із сплати держмита 92 грн., відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього стягнути суму 10 412 (десять тисяч чотириста дванадцять) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. У цьому разі строк, протягом якого розглядається заява, не включається до строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                         Ю.А.Галущенко