Справа № 2-127/07p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2007р.                              Харківський районний суд Харківської області

в складі:        головуючого судді   - Загоруйко З.Г.

при секретарі                                      - Дрокіній Я.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому витребувати у відповідачів , з незаконного володіння, суму належних їй грошових коштів у розмірі 24380,71грн., отриманих від продажу належної їй 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 посилаючись на те, що згідно свідоцтву про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної Ради м. Харкова 19.02.02р. їй, її батькуОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 належало в цілому 35/100 частин квартириАДРЕСА_1, а саме: їй належало 11/100ч., батьку - 12/100ч., матері - 12/100ч. Наприкінці 2003 року їх сім'єю було прийнято рішення про продаж даної квартири та придбання для спільного проживання всієї сім'ї іншої окремої квартири. 19 грудня 2003 року вони продали належну їм частку в квартирі за договором купівлі-продажу. Продаж було вчинено за 77575,00грн. В пункті договору було також зазначено, що гроші вони отримали в рівних частинах кожний ще до підписання та складання цього договору. Між ними існувала домовленість про те, що батьки будуть придбавати за виручені кошти для них усіх спільну квартиру і оскільки вона своїм батькам довіряла, то всю суму грошей одержав її батько. Згодом, 16 січня 2004 року, була здійснена купівля запланованої ними квартириАДРЕСА_2, але власником всієї квартири став її батько - ОСОБА_2, а не всі вони, як домовлялися. Вона зареєстрована в квартирі за вищевказаною адресою, але через незадовільну поведінку батька вона не може проживати з ним разом, тому змушена знімати собі житло та оплачувати його.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений судовою повісткою.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Суд, вислухав пояснення сторін, вивчив надані докази і дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала в 11/110 ч. ОСОБА_2на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.03р.; в 12/100ч. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.03р.; в 12/100ч. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.03р.

16 лютого 2002 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ІНФОРМАЦІЯ_1".

19 грудня 2003 року ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу зазначених вище часток квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 Згідно п. 4 зазначеного Договору продаж вчинено на суму 77575 грн., які ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одержали в рівних частинах кожний від покупця ОСОБА_6 ще до підписання та складання цього договору.

2

Позивачка посилається на те, що між нею та батьками була домовленість щодо придбання нової квартири, яка повинна бути зареєстрована на трьох чоловік, в тому числі і на неї і що нею не були отримані гроші за належну їй частку проданої квартири в м. Харкові, при цьому, позивачкою порушені вимоги ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б достовірно свідчили б, що гроші вона не отримувала. Даний факт спростовується договором купівлі-продажу від 19 грудня 2003 року, який підписаний особисто нею в присутності нотаріуса із зазначенням того, що гроші нею отримані.

З договору купівлі-продажу від 16 січня 2004 року вбачається, що ОСОБА_2, з письмової згоди дружини ОСОБА_3, була куплена квартираАДРЕСА_2 і зареєстрована на його ім'я. Купівля вчинена за суму 56200грн., тобто за гроші, які належалиОСОБА_2 та ОСОБА_3 після продажу частини квартири АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право власності за власником зберігається, оскільки у нього є право належності, яке може бути підтверджено правовстановлюючими документами, також показаннями свідків та другими письмовими доказами. Витребувати можливо лише індивідуально-визначене майно, яке вибуло з володіння. Об'єкти, що визначаються родовими ознаками, не можуть бути витребувані, яким являються гроші.

Статтею 184 ЦК України визначено поняття індивідуально-визначеної речі, де зазначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що в позові відмовлено, то судові витрати залишаються за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 88, 212, 214-216 ЦПК України, ст. 184, 190, 387 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позовіОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, після подання заяви на апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ППК України.