Справа № 4.3/2-120/07р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2007 року Харківський районний суд Харківської області у складі: Головуючого судді - ЗАГОРУЙКО З.Г., при секретарі - ДРОКІНІЇ Я.О.,
За участю адвокатів - ОСОБА_5,ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа Перша державна нотаріальна контора Харківського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на частину будинку в порядку успадкування за законом та перерозподіл ідеальних часток, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа Перша державна нотаріальна контора Харківського району, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на частину будинку в порядку успадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_4, 3-я особа Перша держнотконтора Харківського району, про визнання заповіту недійсним, перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинокАДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_3 права власності на 105/200 частин цього будинку та визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 95/600 частин цього будинку за кожним в порядку успадкування за законом.
При цьому позивачі зазначили, що з 06.03.1965 року батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 знаходились в зареєстрованому шлюбі, від якого народилися діти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, таОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Під час шлюбу подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на спільні кошти придбали житловий будинок, розташований за адресою:АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 14.11.1967 року на ім'яОСОБА_7, який складався з кухні та двох кімнат літ. 1-4, 1-5, 1-6 житловою площею 27.5 кв.м. Під час шлюбу подружжя на спільні кошти спільною працею прибудували до будинку приміщення літ. 1-3, 1-7, 1-2, П, Ш, підвал та переобладнали приміщення літ. 1-4, 1-5, 1-6. Згідно ст. 22 КпроШС України вважають будинок спільним сумісним майном, тому ОСОБА_3 повинна належати його половина. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 разом з дітьми побудувала наступні будівлі: тамбур літ. А1, сарай літ. В та душ літ. З, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року складає 5/100 частин будинку, тому вважають, що ОСОБА_7 повинно належати 95/200 частин будинку, а ОСОБА_3 -105/200 частин (1-5/100 = 95/100 : 2 = 95/200 + 5/100).
Вважають, що заповіт, посвідчений 1-ю держнотконторою Харківського району 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, від іменіОСОБА_7 є недійсним, тому що ОСОБА_7 хворів, був інвалідом 1-ї групи, скориставшись поганим станом його здоров'я, родичі ввели його в оману, і він, не усвідомлюючи своїх дій, не розуміючи, що підписує, підписав заповіт та заповів все майно ОСОБА_4
26 листопада 1998 року ОСОБА_7 помер, після його смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщину прийняли, звернувшись в установлений законом строк до держнотконтори із заявою про прийняття спадщини, спадкоємцями за законом першої черги після смерті батька вважають себе та ОСОБА_4, дітей
2
померлого, своїми спадковими частками вважають по 95/600 частин будинку кожному.
Виходячи з наведеного, позивачі просили визнати заповіт недійсним, зробити перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинокАДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 105/200 частин цього будинку та визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 95/600 частин цього будинку за кожним в порядку успадкування за законом.
В судовому засіданні позивачі свій позов підтримали з тих же підстав.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_10 цей позов не визнали, позов ОСОБА_4підтримала в повному обсягу, суду пояснили, що житловий будинокАДРЕСА_1 до 28.07.1999 року в цілому належав по праву приватної власності батькові ОСОБА_7, на підставі дублікату договору купівлі - продажу, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 14.11.1967 року, реєстр № 3003, дублікат виданий 15.06.1999 року. За своє життя за п'ять з половиною років до своєї смерті ОСОБА_7 залишив заповіт, посвідчений 1-ю держнотконторою Харківського району 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_4 ОСОБА_7 помер 26.11.1998 року, після його смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв, подавши у шестимісячний строк заяву про це до нотаріальної контори. Вважає, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, тому як немає доказів того, що батька ввели в оману, він не розумів своїх дій, інвалідом 1-ї групи він став тільки у вересні 1993 року, після складання заповіту, з дітьми від другого шлюбу разом не проживав, мав з ними погані стосунки, це була його власна воля, яку він до своєї смерті не змінив.
Вважають, що свідоцтво про право власності на 1/2 частину спірного будинку на ім'я ОСОБА_3, видане 1-ю Держнотконторою Харківського района 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279, було видано незаконно. При його видачі держнотконторою не були враховані ті обставини, що спірний житловий будинок хоча й був придбаний 14.11.1967 року, у період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, але на особисті кошти батькаОСОБА_7, які були їм отримані при розділі майна з першою дружиною, матір'юОСОБА_4 - ОСОБА_8, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 18.03.67 року і від 14.11.67 року, копією особового рахункуОСОБА_7 № 8539 у відділенні Ощадбанку № 5483 за 1967 рік, його власноручними записами про розрахунки за будинок та будівельні матеріали, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9. За життяОСОБА_7 ОСОБА_3 визнавала, що будинок був придбаний за особисті коштиОСОБА_7, а разом вони робили прибудови до нього, з цього приводу зверталася до суду, але її позов був залишений без розгляду з-за її неявки до суду. Частина будинку, яка була їм придбана у 1967 році повинна складати 60/100 частин (1 - 37/100 - 3/100 = 60/100), згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року, всього ідеальна часткаОСОБА_7 у будинку, згідно цього висновку, повинна становити 157/200 частин ( 1 - 37/100 - 3/100 = 60/100 + 1/2 від 37/100 ( 37/200 ) = 120/200 + 37/200), а ідеальна частка ОСОБА_3 43/200 частин (37/100:2 = 37/200 + 3/100 (6/200)), замість 1/2 частини будинку, згідно свідоцтва про право власності в порядку ст. 22 КпШС України, виданого 1-ю ДНК Харківського району 28.07.99 року.
Просять визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1на ім'я ОСОБА_3, визнавши за нею право власності на 43/200 частин даного житлового будинку, визнати за ОСОБА_4 право власності на 157/200 частин будинку в порядку успадкування за заповітом після смерті батькаОСОБА_7, в задоволенні основного позову просять відмовити з цих же підстав.
Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 його не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні.
3
Представники 3-ї особи Першої державної нотаріальної контори Харківського району нотаріуси ОСОБА_10 та ОСОБА_11в судовому засіданні надали пояснення з обставин видачі та посвідчення ними заповіту від іменіОСОБА_7, посвідченого 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, та свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1на ім'я ОСОБА_3, виданого 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279, в яких вони підтвердили правильність та законність скоєних ними нотаріальних дій, пояснили, що при посвідчені заповіту дієздатністьОСОБА_7 була перевірена, він складений згідно його волі, при видачі свідоцтва на право власності підстав для відмови в цьому не було, будинок був придбаний під час шлюбу, про те, що будинок придбався на коштиОСОБА_7 на момент видачі свідоцтва відомо не було. В подальшому просили слухати справу у відсутність представника держнотконтори, рішення постановити на розсуд суду, згідно діючого законодавства.
Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що не підлягає задоволенню, а позовОСОБА_4 підлягаючим задоволенню, виходячи з наступного:
Спірним є житловий будинок, що знаходиться в м. Мерефа Харківського району Харківської області поАДРЕСА_1, який належить в 1/2 частині ОСОБА_7, на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 14.11.1967 року, реєстр № 3003, дублікат виданий 15.06.1999 року, та в /2 частині ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 1-ю Держнотконторою Харківського району 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279 (а.с. 25,34).
З 6 березня 1965 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 знаходились у зареєстрованому шлюбі.
Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинкуАДРЕСА_1, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 14.11.1967 року, реєстр № 3003, цей продаж було вчинено за 2 000 карбованців, які продавець отримала відОСОБА_7 (ах. 33).
З довідки ХМБТІ за № 966 від 05.07.2001 року (а.с. 102) вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу, посвідченому Золочівською держнотконторою Харківської області 18 березня 1967 року, реєстр № 635, ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_2, з копії цього договору купівлі-продажу (а.с. 126) вбачається, що цей продаж було вчинено за 5 150 карбованців, які продавець ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8.
Відповідно до виписки з ощадної книжки по закритому рахунку № 8539 на ім'яОСОБА_7 (а.с. 199) 18.03.1967 року було прийнято 5 000 карбованців, 05.06.1967 року прийнято 500 карбованців, залишок 5 500 крб., 14.11.1967 року видано 4 000 крб. та 60 крб., залишок 1 400 крб.. Ці обставини підтверджуються і власноручними записамиОСОБА_7 (а.с. 198) про розмір його витрат та їх призначення, які збігаються з записами у виписки з ощадної книжки.
Таким чином, суд вважає встановленими ті обставини, що житловий будинокАДРЕСА_1 був придбаний хоч і під час шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, але на власні коштиОСОБА_7, отримані ним від продажу належної йому особисто частини будинку. Тобто, на підставі ст. 24 КпроШС України визнається його особистою власністю. Ці обставини підтвердили і допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Також судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 спільно до спірного будинку була зроблена прибудова літ. «А1-1», а також веранда літ. „а", льох літ. „а2", гараж літ. „Б", вбиральня літ. „Ж", ідеальна частка яких без вартості надвірних будівель становить 37/100 частин будинку стосовно вартості всіх будов і споруджень, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2812 від
4
06.12.2006 року (а.с. 327-331), яка є спільним майном подружжя на підставі ст. 22 КпроШС України, тобто кожному з них повинно належати по 37/200 частин будинку.
Після розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_318 квітня 1989 року, ОСОБА_3-самостійно побудувала наступні будівлі: тамбур літ. А1, сарай літ. В та душ літ. З, які узаконенні рішенням виконкому Мереф'янської міськради за № 49/470 від 15.07.2004 року (а.с. 281), що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2812 від 06.12.2006 року складає 3/100 частини будинку, без вартості надвірних будівель, та визнаються судом особистим майном ОСОБА_3
Виходячи з наведеного, ідеальні часткиОСОБА_7 та ОСОБА_3 в праві власності на спірний будинок мають бути наступними: уОСОБА_7 - 157/200 частин будинку (1 - 37/100 - 3/100 = 60/100 + 1/2 від 37/100 ( 37/200 ) = 120/200 + +37/200), а ідеальна частка ОСОБА_3 - 43/200 частин будинку (37/100:2 = 37/200 + + 3/100 (6/200)).
За таких обставин свідоцтво про право власності в порядку ст. 22 КпроШС України на 1/2 частину житлового будинку, видане 1-ю ДНК Харківського району 28.07.99 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 25) слід визнати в частково недійсним, оскільки спільне майно подружжя складається не з будинку в цілому, а з 37/100 частин будинку.
ОСОБА_7 помер 26 листопада 1998 року(а.с. 3), за своє життя він залишив заповіт, посвідчений 1-ю держнотконторою Харківського району 06.04.1993 року, реєстр № 2-1214, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_4. Після смерті батька ОСОБА_4 спадщину прийняв, подавши до нотаріальної контори у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини (а.с. 35).
Судом встановлено, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, тому що позивачами не надано доказів того, що ОСОБА_7 не розумів своїх дій, був кимсь введений в оману, інвалідом 1-ї групи він став тільки у вересні 1993 року (а.с. 66, 229), тобто після складання заповіту, з дітьми від другого шлюбу разом не проживав, мав з ними погані стосунки (а.с. 64, 230-233 ), це була його власна воля, яку він до своєї смерті не змінив. Надані позивачами медичні довідки (а.с. 8,9,39,40) про хвороби спадкодавця не дають підстав стверджувати, що стан фізичного здоров'я міг вплинути на його психічний стан.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачами не було надано доказів того, що спірний будинок був придбаний за спільні кошти подружжяОСОБА_7 та ОСОБА_3 та того, що заповіт від іменіОСОБА_7 повинен бути визнаний судом недійсним.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповітц недійсним, перерозподіл ідеальних часток в праві власності на житловий будинокАДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_3 права власності на 105/200 частин цього будинку та визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 95/600 частин цього будинку за кожним в порядку успадкування за законом.
Оскільки спірні правовідносини виникли в 1998 році, тобто до вступу в дію ЦК України (в редакції 2003 року) 1 січня 2004 року, то регулюються вони нормами Закону, який діяв під час їх виникнення, а саме нормами ЦК України у редакції 1963 року.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 51 гривні судового збору на користь держави з кожного, зОСОБА_4 31 грн. 82 коп. судового збору на користь держави. ОСОБА_3 суд звільняє від сплати судового збору, у зв'язку з тим, що вона є інвалідом другої групи (а.с. 271), на підставі ст.. 4 п. 18 Декрету KM України „Про державне мито".
5
Керуючись ст. 48,112,524, 534, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. 5, п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України (у ред. 2003 року), ст.ст. 10,11, 60,209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа Перша державна нотаріальна контора Харківського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 95/600 частин будинкуАДРЕСА_1 в порядку успадкування за законом та перерозподіл ідеальних часток та визнання за ОСОБА_3 право власності на 105/200 частин.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 43/200 частин житлового будинкуАДРЕСА_1, визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, видане 1-ю Держнотконторою Харківського района 28.07.1999 року, реєстр № 1-1279.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 157/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1в порядку успадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_7.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 51 гривні з кожного, та зОСОБА_4 31 гривню 82 копійки судового збору на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.