копія                                                                                                                   Справа № 2-108/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2007р.                              Харківський районний суд Харківської області

в складі:        головуючого судді   - Загоруйко З.Г.

при секретарі                                      - Дрокіній Я.О.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянув в відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, другої державної нотаріальної контори Харківського району,ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності на частину житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд ухвалити рішення згідно якому поновити їй строк для звернення до суду з позовом, визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 2-ю ДНК Харківського району 11.01.01р. в 1/3 частині та визнати за нею право власності як за забудовником на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/6 частину будинку по заповіту, після смерті чоловіка, а всього на 2/3 частини посилаючись на те, що житловий будинок за зазначеною вище адресою належав її чоловікуОСОБА_5., з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 1951 року. Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Будинок був збудований ними у період шлюбу своєю працею та за свої кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Вона, як дружина, на підставі ст.ст. 22, 29 КпШС України має право на 1/2 частину будинку. Спадкова маса після смерті чоловіка складається з 1/2 частини будинку. Спадкоємцями після смертіОСОБА_5., крім неї, стали їх сини. Усі вони прийняли спадщину згідно ст. 549 ЦК України 1963 року. При оформленні спадщини , з вини сина ОСОБА_7 та нотаріуса ОСОБА_8, вона була введена в оману і таким чином, позбавлена права на 1/2 частину будинку. 11 січня 2001 року їй та її сину ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину будинку, сина ОСОБА_6 не було повідомлено про оформлення спадщини. Про допущену нотаріусом оману вона дізналася в 2006 році, коли подала позов про встановлення порядку користування житловим будинком.

Відповідач ОСОБА_7 проти позову заперечує на тій підставі, що він і матірОСОБА_2написали до 2-ї ДНК Харківського району заяву, що вони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 і приймають у спадщину житловий будинокАДРЕСА_1 в рівних частинах кожний. Заяву вони підписували кожний власноручно і матері була роз'яснена ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю.

Представник відповідача 2-ї ДНК Харківського району проти позову заперечує посилаючись на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом видано державним нотаріусом 2-ї ДНК Харківського району ОСОБА_8 11 січня 2001 року, яка в даний час не працює і виїхала на постійне місце проживання за межі України.ОСОБА_2нотаріусом була роз'яснена ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, про що вона зробила свій підпис на заяві.

Відповідач ОСОБА_6 проти позову не заперечує пояснивши, що він після смерті батька ОСОБА_5 спадщину не прийняв, не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини на протязі шестимісячного строку,

2

з дня відкриття спадщини, а також не вступав у фактичне управління спадковим майном.

Суд, вислухав пояснення сторін, перевірив надані докази і дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 січня 2001 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 написали до 2-ї державної нотаріальної контори Харківського району заяву, в якій указали, що спадкоємцями на майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями є дружина та син спадкодавця, в рівних частинах кожний, спадщину вони прийняли і власноручно підписали заяву. В заяві указано, що це спадкове майно є особистим майном спадкодавця ОСОБА_5, набутим на особисті кошти, стаття 22 Кодексу про шлюб та сім'ю дружині спадкодавця, державним нотаріусом роз'яснена.

Згідно цієї заяви позивачці ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3було видано державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 січня 2001 року і рівних частинах кожному. Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1

6 червня 2002 року цей будинок був зареєстрований в рівних частках за кожним -ОСОБА_2та ОСОБА_7 в КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації".

Як вбачається з копії заяви від 11 січня 2001 року, позивачціОСОБА_2була роз'яснена ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, про що свідчить підписОСОБА_2на заяві.

Згідно ст. 5 ЦК України 2003 року акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже до правовідносин, які виникли до набрання чинності діючим Цивільним Кодексом, необхідно застосовувати норми Цивільного Кодексу 1963 року.

У відповідності до ст. 71 ЦК України 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, тобто у позивачки право на позов виник 11 січня 2001 року і закінчився 11 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦК України 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Підстав для зупинення перебігу строків позовної давності або перериву строку позовної давності у відповідності до ст.ст. 78, 79 ЦК України 1963 року, з матеріалів справи не вбачається і позивачем не надані суду докази того, що строк позовної давності пропущений нею з поважної причини.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що в позові відмовлено, то судові витрати залишаються за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 9,10,11, 88,212, 214-216 ЦПК України, ст. 5 ЦК України 2003 року, п.4 Заключних та перехідних положень до ЦК України 2003 року, ст. 71, 78, 79, 80 ЦК України 1963 року,  суд

3

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, другої державної нотаріальної контори Харківського району,ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності на частину житлового будинку - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, після подання заяви на апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.