КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-а-297/10                                                                                                                                                                                                                                                                                        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 червня 2010 року                                                       м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області

у складі:             головуючої - судді             Негоди О.М.

                      при секретарі             Пугач І.О.

за участю:             позивача                         ОСОБА_1

                    представника позивача         ОСОБА_2

представника відповідача         Макуріної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсій у розмірах, визначених законом,

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області (далі – управління ПФУ в Кіровському районі м. Макіївки) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсій у розмірах, визначених законом, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його конституційного права на належне пенсійне забезпечення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначили, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації у 1987 році наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням цих робіт, його визнано інвалідом другої групи, віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У період з 01.01.2005 по 01.07.2007 року він отримував державну пенсію по 2 групі інвалідності і щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, які не відповідали положенням статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, по 2 групі інвалідності він у 2005 році на підставі ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» отримував надбавку до пенсії у розмірі, встановленим постановою Уряду, з 01.06.2006 року отримує надбавку – 40% від прожиткового мінімуму, встановленого для недієздатних осіб.

Службові особи відповідача відмовили йому в проведенні перерахунку та виплати зазначених пенсій та надбавки, виходячи з мінімальної пенсії за віком, як встановлено законами.

Посилаючись на порушення його конституційних прав на належне пенсійне забезпечення, позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язати здійснити з 01.01.2005 року по 30 червня 2007 року нарахування та виплату йому пенсій і надбавки у розмірі, передбаченими зазначеними законами, і з 01.01.2006 року застосувати коефіцієнт 2,5 підвищення розміру пенсії по 2 групі інвалідності.

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області позов ОСОБА_1 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача Макуріна О.С., що діє за довіреністю юридичної особи, заперечуючи позовні вимоги позивача стверджувала, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України у спірний період застосовували обов’язкові для виконання постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002р. № 1, пунктом 2 якої встановлено, що розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19,91 грн., та “Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.12.2005р. № 1293, якою розмір основної державної пенсії для учасників ліквідації у 1987р. аварії на Чорнобильській АЕС збільшено у 2,5 рази.

У відповідності до п.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року позивачу, як інваліду війни 2 групи, виплачувалась пенсія в розмірі 58,17 грн. з розрахунку 350% від суми 16,62 грн. В редакції Закону від 5 жовтня 2005 року він з 1.01.2006 р. отримує по 40% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Вважає, що службові особи районного управління Пенсійного Фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, в межах фінансування. Законні права та інтереси позивача при цьому порушені не були, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 забезпечував рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Позивач із заявою до управління Пенсійного Фонду про перерахунок пенсій та надбавки звернувся лише 11 січня 2010 року, у зв’язку з чим без поважних причин пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (стаття 11 КАС України) суд установив наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації в 1987 році наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 12 листопада 2009 року, та довідкою Кіровського районного військкомату від 01.06.1992 року № 4. Згідно висновку медично-соціальної експертної комісії від 09.09.2002 року № 140731 позивача з 09 вересня 2002 року безстроково визнано інвалідом 2 групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків воєнної служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки як інвалід 2 групи.

За даними управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки  ОСОБА_1 у період з 01.01.2005 року виплачувались державна щомісячна та додаткова пенсії у розмірі, передбаченому положеннями постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002р. № 1, пунктом 2 якої встановлено, що розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005р. № 1293 вказані розміри пенсій для учасників ліквідації аварії в 1987р. було збільшено у 2,5 рази.

З 1 липня 2007 року ОСОБА_1 по 2 групі інвалідності виплачується щомісячна пенсія, розрахована на підставі рішення Донецького окружного суду від 17 жовтня 2007 року: основна - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткова - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто у розмірі, передбаченому ч.4 ст.54, ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

У відповідності до п.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року та Указу Президента України «Про грошову реформу в України» від 25.08.1996р. № 762/96 позивачу по 2 групі інвалідності з 01.01.2005 по 31.12.2005 року виплачувалась пенсія у розмірі 58,17 грн. з розрахунку 350% від суми 16,62 грн. В редакції Закону від 5 жовтня 2005 року ОСОБА_1 з 1.01.2006 р. отримує вказану пенсію у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

11 січня 2010 року позивач звернувся до УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки с заявою, в якій просив перерахувати йому з 01.01.2005 р. пенсію у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також суму виплат на підставі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В.о.начальника управління ПФ України в Кіровському районі м. Макіївки листом від 19.01.2010 р. позивачеві відмовлено у такому перерахунку у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-Х11). Вказаны норми закону розповсюджуються на позивача.

Статтею 49 зазначеного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, відповідно до вимог частини першої статті 50 цього Закону призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та згідно з частиною четвертою статті 54 цього Закону розмір державної пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Проте за даними управління ПФУ у Кіровському районі м. Макіївки позивачу до 01 липня 2007 року виплачувалась пенсія, розмір якої не відповідає вимогам ст.50 та ч.4 ст.54 Закону № 796-Х11.  

У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню норми статей 50 і 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу.

З огляду на наведене, суд вважає, що наявність такого права у позивача є визначальною для прийняття рішення про задоволення його позову, оскільки пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом – постановою Кабінету Міністрів України змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставними. Аргументи відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом, за наведених обставин визнаються судом неспроможними.

Зі змісту статей 50 і 54 зазначеного Закону № 796-Х11 випливає, що під час визначення розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Частиною 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону № 231-16 від 05.10.2006р.) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми закону, яка є імперативною, з 1 листопада 2006 року (датою набрання норми Закону чинності) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, управління Пенсійного Фонду України зобов’язане здійснювати перерахунок пенсій з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок пенсії. У даному випадку саме звернення як юридичний факт не впливає на відновлення порушеного права.

За таких обставин положення пункту 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин до 1 листопада 2006 року застосовуватися не можуть.

Разом з тим, що стосується перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2005 року по 1 листопада 2006 року, то оскільки спірні правовідносини не були врегульовані спеціальним Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на них поширюються положення пункту 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якому передбачено, що у разі виникнення права на підвищення пенсії - її розмір перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З огляду на наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині не ґрунтуються на законі, тому не підлягають задоволенню.

Крім того, суд, виходячи з наведеного, визнає безпідставними доводи ОСОБА_1 про необхідність застосування до державної пенсії по 2 групі інвалідності, встановленої на підставі норм ч.4 ст.54 Закону № 796-Х11 ще й підвищувального коефіцієнту 2,5, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005р. № 1293.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на те, що наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивача права і для звільнення відповідача від виплати пенсій у передбаченому Законом розмірі.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону № 3551 інвалідам війни 2 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 350% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону N 2212-15 від 18.11.2004р.), з 1 січня 2006 року - підвищуються на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (в редакції Закону № 2939-15 від 05.10.2005р.).

Проаналізувавши положення зазначеного закону, суд дійшов висновку, що на Пенсійний Фонд України в період з 01.01.2005 року по 01.01.2006 року не було покладено обов’язок забезпечити проведення перерахунку за матеріалами пенсійної справи громадянам, що отримують пенсії відповідно до ч.4 ст.13 Закону N 2212-15.

При виникненні права на підвищення пенсії ОСОБА_1 відповідно до приписів пункту 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з відповідною заявою до відповідача у вказаний період не звертався, що він визнав під час розгляду справи. З 1 січня 2006 року ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» отримує пенсію у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає положенням чинного законодавства, тому правових підстав для задоволення даних позовних вимог суд не має.

    Твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свого права суперечить закону.

    За змістом статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах річного строку. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

    У розумінні статей 50, 54 Закону № 796-Х11 пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1 - є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров’ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи, а згідно з частиною 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодження здоров’я або смертю.

    За таких обставин зазначені вимоги представника відповідача не підлягають задоволенню.

    З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позивач з 1 листопада 2006 року по 30 червня 2007 року має право на призначення та виплату пенсії у розмірі, передбаченому положеннями статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а бездіяльність посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки щодо нездійснення такого перерахунку визнає неправомірною, такою, що порушує конституційні права ОСОБА_1 на здоров’я та належний соціальний захист.

Відповідно до приписів статей 21,105,162 Кодексу адміністративного судочинства України, вставивши, що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до Закону.

Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись нормами Конституції України, статтями 9, 11, 71, 88, 158-160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецькій області задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення   нарахування та виплати ОСОБА_1  пенсії відповідно до статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 листопада 2006 року по 30 червня 2007 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області здійснити  ОСОБА_1  відповідно до статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок та виплату державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 1 листопада 2006 року по 30 червня 2007 року, з урахуванням фактично отриманих сум.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня  складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.

Постанова у повному обсязі складена 12 червня 2010 року.            

Суддя