ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  54/2419.05.10

За позовом             Закритого акціонерного товариства компанія "Райз"  

до                             Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1     

про                           стягнення 130 980,87 грн.                                               

Суддя Демченко Т.С.

Представники:   

від позивача       Расторгуєв О.В., довіреність б/н від 25.12.2009 р.

від відповідача   не з’явився

У судовому засіданні 19.05.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  

Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 101000,00 грн. основного боргу, 5 802,76 грн. пені, 24 178,11 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті цукру, поставленого позивачем за договором поставки № 10016-001ЦП від 07.10.2008 р. та додатковою угодою № 1 до нього.  

Ухвалою суду від 17.02.2010 р. порушено провадження у справі № 54/24, розгляд справи призначено на 10.03.2010 р.

У зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 23.04.2010 р.

Представники сторін в судове засідання 23.04.2010 р. не з’явились, про причини неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 19.05.2010 р.

У судове засідання 19.05.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, була ним отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 06933240.  

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2008 р. між Закритим акціонерним товариством компанія "Райз" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки № 10016-001ЦП, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставити, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти та оплатити цукор-пісок, в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у договорі та додатковій угоді, які є невід’ємною часиною договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.1. договору ціна за одиницю товару, кількість, номенклатура, загальна ціна та розмір кожної конкретної партії товару, що придбається на умовах договору, передбачена в додаткових угодах.

Як передбачено п. 3.1. договору, поставка здійснюється на умовах, які встановлені в додаткових угодах до договору.

Додатковою угодою № 1 від 07.10.2008 р. сторони погодили поставку цукру-піску у кількості 60 тонн на загальну суму 186 000,00 грн. Базові умови поставки, передбачені додатковою угодою, встановлюють місцем поставки Цукровий завод ім. Цюрупи зі строком поставки –до 10.10.2008 р.

Як свідчать матеріали справи, за видатковою накладною № ВН-10016-01269 від 16.10.2008 р. позивач поставив відповідачу товар, визначений договором та додатковою угодою № 1, на суму 186 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за вказаною накладною було отримано відповідачем у повному обсязі за довіреністю серії ЯОТ № 916665 від 07.10.2008 р. зі строком дії до 16.10.2008 р.

Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем вважається судом доведеним.  

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача в строк 5-ти банківських днів із моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, перерахувавши позивачеві: 23.10.2008 р. –5 000,00 грн., 27.10.2008 р. –5 000,00 грн., 29.10.2008 р. –5 000,00 грн., 31.10.2008 р. –5 000,00 грн., 03.11.2008 р. –5 000,00 грн., 06.11.2008 р. –5 000,00 грн., 10.11.2008 р. –5 000,00 грн., 14.11.2008 р. –5 000,00 грн., 25.11.2008 р. –5 000,00 грн., 03.12.2008 р. –5 000,00 грн., 09.12.2008 р. –5 000,00 грн., 19.12.2008 р. –5 000,00 грн., 26.12.2008 р. –5 000,00 грн., 09.01.2009 р. –5 000,00 грн., що в сумі складає 70 000,00 грн.

23.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 10016-001ЦП від 07.10.2008 р., якою сторони визначили, що заборгованість відповідача становить 116 000,00 грн., та погодили погашення заборгованості за таким графіком:

з 26.01.2009 р. по 02.02.2009 р. –23 000,00 грн.

з 02.02.2009 р. по 09.02.2009 р. –23 000,00 грн.

з 09.02.2009 р. по 16.02.2009 р. –23 000,00 грн.

з 16.02.2009 р. по 23.02.2009 р. –23 000,00 грн.

з 23.02.2009 р. по 28.02.2009 р. –24 000,00 грн.

Однак за вказаним графіком відповідач сплатив лише 17 000,00 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 99 000,00 грн. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у вищевказаному розмірі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 24 178,11 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 23.01.2009 р. по 13.04.2009 р., посилаючись в обґрунтування зазначених вимог на п. 5.2 додаткової угоди № 2 від 23.01.2009 р.

Пунктом 5.2. додаткової угоди № 2 передбачено, що неоплачена частина товару вважається переданою на умовах товарного кредиту зі сплатою на користь постачальника 100% річних за весь строк від дати підписання додаткової угоди до його повної оплати.

Відповідно до ст. ст. 651, 653 ЦК України за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, допускається зміна договору. У разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Таким чином, між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо порядку оплати товару та сплати процентів на умовах товарного кредиту відповідно до додаткової угоди № 2.

Згідно зі ст. 1057 ЦК України, договором, виконання якого пов’язано з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит). До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054, 1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання, і не суперечить суті такого зобов’язання.  

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач ні у визначений договором та додатковою угодою № 2 строк, ні на дату звернення позивача до суду не оплатив поставлений йому товар.

Отже, відповідно до п. 5.2. додаткової угоди відповідач, починаючи з 23.01.2009 р., повинен був сплачувати відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 100% річних  з вартості неоплаченого товару до його повної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню 24 178,11 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 802,76 грн. пені за період з 23.01.2009 р. по 13.04.2009 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 5.1. додаткової угоди № 2 до договору, яким передбачено, що у випадку затримки із сплатою проти строків, передбачених у п. 4 додаткової угоди, відповідач зобов’язаний оплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості простроченого із оплатою товару за кожний день прострочення.

При цьому, графіком погашення заборгованості, зобов’язання по сплаті якої забезпечені пенею відповідно до п. 5.1. договору, передбачено, що відповідач повинен сплатити заборгованість у такі строки:

23 000,00 грн. у строк до 02.02.2009 р.;

23 000,00 грн. у строк до 09.02.2009 р.;

23 000,00 грн. у строк до 16.02.2009 р.;

23 000,00 грн. у строк до 23.02.2009 р.;

24 000,00 грн. у строк до 28.02.2009 р.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду сума пені за порушення строків погашення заборгованості, передбачених графіком (п. 4 додаткової угоди) становить 3 892,60 грн.:

ПеріодСума боргу (грн.)Період простроченняК-ть днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

12300003.02.2009 - 12.02.20091012%151.23

1800013.02.2009 - 16.02.2009412%47.34

1300017.02.2009 - 07.04.20095012%427.40

800008.04.2009 - 13.04.2009612%31.56

22300010.02.2009 - 13.04.20096312%952.77

32300017.02.2009 - 13.04.20095612%846.90

42300024.02.2009 - 13.04.20094912%741.04

52400001.03.2009 - 13.04.20094412%694.36

3 892,60

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 892,60 грн. за розрахунком суду.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 127 070,71 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу України згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201) 99 000 (дев’яносто дев’ять тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 24 178 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім) гривень 11 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 3 892 (три тисячі вісімсот дев’яносто дві) гривні 60 коп. пені, 1 270 (одна тисячу двісті сімдесят) гривень 70 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) гривень 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                  Т.С. Демченко

         Датою підписання повного тексту рішення є 09.06.2010 р.