ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 р.   Справа № 20/51   

Господарський суд Івано - Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:             Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

до відповідачів: 1) Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2;

                       2) Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3;

про стягнення  заборгованості в сумі 67284,00грн. (в еквіваленті становить 8400 доларів США), 3% річних в сумі 1346,00грн. (в еквіваленті становить 168 доларів США), 500,00грн. - матеріальних збитків на правову допомогу.

За участю представників:

Від позивача:            ОСОБА_1- приватний підприємець,

          (свідоцтво про ДРФО-П № НОМЕР_6 від 14.06.96р.);

Від відповідача-1:  ОСОБА_2- приватний підприємець,

          (свідоцтво про ДРФО-П №НОМЕР_7 від 09.10.06р.);

Від відповідача-2: ОСОБА_2, (довіреність № 1557 від 06.09.09р.).

          Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення  заборгованості в сумі 67284,00грн. (в еквіваленті становить 8400 доларів США), 3% річних в сумі 1346,00грн. (в еквіваленті становить 168 доларів США), 500,00грн. - матеріальних збитків на правову допомогу.

          Представник позивача, 18.05.2010р. подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ПП ОСОБА_2, НОМЕР_1 виданий Богородчанським РВ УМВС 18.09.2008р., код НОМЕР_2, а саме: на будинок по АДРЕСА_4, кафе "Домашня кухня", яке знаходиться в смт.Богородчани Івано-Франківської області, автомобіль марки "Чері Тіго", державний номер НОМЕР_3,  будинок по АДРЕСА_3.

          Розглянувши  заяву позивача про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або  з своєї ініціативи. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю. Заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

          З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов"язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Згідно з приписами ст.67  Господарського процесуального кодексу України арешт може накладатись на майно або грошові суми, що належать тільки відповідачеві.

          Отже, в порушення вище викладених вимог господарського процесуального законодавства заявником (позивачем по справі) не наведено достатньо обгрунтованих доводів та не подано в підтвердження доказів про належність майна, на яке просить накласти арешт саме відповідачу та наявність загрози зменшення, зникнення такого майна.

                     В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

-  укладення між позивачем та відповідачем-1 договору розписки від 23.06.2009р., згідно умов якого позикодавець (позивач по справі) передає, а позичальник (відповідач-1) приймає грошові кошти в сумі 8400 доларів США  і зобов"язується використовувати кошти згідно договору та повернути позикодавцю в повному обсязі до 16.07.2009р.;

- невиконання умов спірного Договору, зокрема п.2, п.3,  які передбачають порядок повернення грошових коштів, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить  67284,00грн. (в еквіваленті становить 8400 доларів США);

- ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  На підставі даної статті позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1346,00грн. ( в еквіваленті становить 168 доларів США);          

- п.5, п.8 Договору, згідно яких  Приватний підприємець ОСОБА_3  виступає гарантом по спірному Договорі, а відтак відповідає солідарно з відповідачем-1 по зобов"язаннях за  спірним Договором-розпискою.

          Відповідач-1, який одночасно виступає у справі представником відповідача-2 в судовому засіданні позов визнав, про що зазначив у  заяві № 4656(вх.) від 08.06.2010р.

          Крім того, подав суду заяву № 2597(вх.) від 08.06.2010р., в якій просить розстрочити виконання судового рішення.          

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

                                                         в с т а н о в и в :

          Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємцем ОСОБА_2, 23.06.2009р. укладено Договір-розписку, згідно умов якого позикодавець (позивач по справі) передає, а позичальник (відповідач-1) приймає грошові кошти в сумі 8400 доларів США  і зобов"язується використовувати кошти згідно договору та повернути позикодавцю в повному обсязі до 16.07.2009р. (п.п.1-3 Договору).    

          В судовому засіданні відповідач-1, який одночасно виступає у справі представником відповідача-2 підтвердив факт передачі  йому  грошових коштів  в сумі  8400 доларів США  та визнав  заявлену позивачем суму боргу  в повному обсязі.

           За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

          Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

          Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України).

          Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

          Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

          В силу ч.2 ст.625  Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          З огляду на п.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Судом встановлено, що Договір-розписка від 23.06.2009р. за своєю правовою природою з урахуванням змісту та суті прийнятих відповідачами на себе зобов"язань є договором позики та поруки.

          Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Якщо в законі прямо не передбачено вид договору, то сторони вправі самостійно визначити свої взаємовідносини через угоди, що вміщують елементи різних видів угод і навіть таких, які не передбачені чинним законодавством, але при цьому оптимально регулюють їхні права та обов"язки.

          Як вбачається із договору-розписки від 23.06.2009р. поручителем по зобов"язаннях позики виступає приватний підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_4, жителька АДРЕСА_3, паспорт серії СС № НОМЕР_8 виданий Богородчанським РВ УМВС 24.12.1999р.

          Відповідно до ч.2 п.5 Договору-розписки від 23.06.2009р., у випадку втрати платоспроможності позичальником а також необгрунтованої прострочки повернення грошових коштів позикодавцеві протягом 10 робочих днів,гарант ОСОБА_3 зобов"язується погасити самостійно грошові кошти зазначені в п.1 Договору.

          В силу ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України,           за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

            У разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України).

          В силу ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

          Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 67284,00грн. (в еквіваленті становить 8400 доларів США), 3% річних в сумі 1346,00грн. (в еквіваленті становить 168 доларів США) є правомірною та підлягає стягненню солідарно з Приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

          Щодо клопотання відповідачів про розстрочку виконання рішення, суд  вважає за правильне відмовити у її задоволенні, вказуючи при цьому на ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Тобто, вирішення питання щодо розстрочки виконання рішення можливе виключно на стадії виконання рішення.

          Стосовно вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків на правову допомогу в сумі 500,00грн., суд  вказує на те, що витрати на правове обслуговування не є збитками.

          Віднесення господарським судом до збитків витрат підприємця на правове обслуговування суперечить закону, зокрема положенням ст.22 Цивільного кодексу України, якими визначено поняття збитків.

          У контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          В спірному випадку стороною документально не підтверджено сплату адвокатських послуг стосовно надання правової допомоги та юридичних послуг.

          За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків на правову допомогу в сумі 500,00грн.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покласти на відповідачів.

          Керуючись ст. 124 Конституції України,  ст.ст. 22, 204, 509, 526, 527, 543, 546, 553, 554, 625, 629, 1046, 1049  Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 66, 67, 82-84, 121

Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

          Стягнути солідарно  з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер  НОМЕР_2) та Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь  Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, р/р НОМЕР_9, МФО 336622) - 67284,00грн. (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 00коп.) - в еквіваленті становить 8400 доларів

США- основного боргу та 3% річних в сумі  1346,00грн. (одна тисяча триста сорок шість грн 00коп.) - в еквіваленті становить 168 доларів США,  686,30грн. (шістсот вісімдесят шість грн. 30коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення  з Приватного підприємця ОСОБА_2  та Приватного підприємця ОСОБА_3 500,00грн. (п"ятсот грн. 00коп.) - матеріальних збитків на правову допомогу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                  С.Кобецька

                                                                      Рішення підписано 11.06.2010р.                              

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук

11.06.2010р.