Справа № 2-31/07р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2007р.                             Харківський районний суд Харківської області

в складі:       

головуючого судді   - Загоруйко З.Г.

при секретарі - Дрокіній Я.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення суми боргу за договором позики та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути з відповідача борг в сумі 7000грн., суму компенсації індексу інфляції 2326грн., три проценти річних в сумі 630грн., судові витрати в сумі 140грн. та моральну шкоду в сумі1000 грн., посилаючись на те, що 22 жовтня 2003 року між ним та відповідачем був укладений договір позики. Цей договір був укладений усно, але відповідач власноруч написав дві розписки в отриманні від нього 5000грн. та 2000грн., які зобов'язався повернути через 2 місяці, однак до теперішнього часу гроші не повернув і на неодноразові звертання не реагує. На протязі трьох років він безуспішно намагався повернути борг, але відповідач переховувався, уникав спілкування, не повертав гроші, через що він весь час знаходився в стресовому стані, в сім'ї погіршилися відносини, він збирався купувати машину, але тепер позбавлений такої можливості, у нього погіршився стан здоров'я, все це завдало значну моральну шкоду, яку він оцінює в 1000грн.

Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце, час судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вислухав пояснення позивача, вивчив надані докази і дійшов до висновку, що позов, в частині стягнення суми боргу з індексом інфляції, трьох процентів річних підлягає задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення моральної шкоди - не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2003 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 гроші в борг у сумі 5000 гривень та 2000 гривень, які зобов'язався повернути до 22 грудня 2003 року, про що надав позивачу розписки, але до теперішнього часу взяті на себе зобов'язання не виконав, гроші не повернув.

Таким чином, між сторонами були укладені договори позики, оскільки згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договори були укладені в письмовій формі, про що свідчать розписки, надані відповідачем 22 жовтня 2003 року.

2

До теперішнього часу, борг відповідачем не повернутий.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції за період грудень 2003 року по вересень 2006 року склав 33,23%.

Таким чином, з урахуванням встановленого індексу інфляції сума боргу складає 7000грн. *33.23%/100=2326грн.,, а три проценти річних від простроченої суми складає 630грн.

У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, загальна сума боргу ОСОБА_2перед ОСОБА_1 складає 7000грн.+2326грн.+630грн.=995бгрн.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду доказів наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, душевного спокою. Судом не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю у ОСОБА_2 неповерненням боргу відповідачем та втратою душевного спокою позивача. Кожна сторона є вільною у виборі свого контрагента, тому в стягненні моральної шкоди суд відмовляє.

Судові витрати, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені, суд присуджує з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 209, 212, 214-216, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 625,1046, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення суми боргу за договором позики та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 9326грн., три проценти річних від простроченої суми - 630грн., судові витрати в сумі 140грн., а всього 10096грн. (десять тисяч дев'яносто шість гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку 4.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.