Категорія №2.14.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2010 року Справа № 2а-1279/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Ліпко Т.М.
за участю сторін:
представника позивача: Стародубцева О.О.,
представника відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення №11 від 04.02.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 2550 грн., -
ВСТАНОВИВ:
18 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення №11 від 04.02.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 2550 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що податковим повідомленням №11 від 04.02.10р., винесеним Луганською митницею, згідно актів за № 1 - №15 від 11.01.2010 р., до ВАТ "Алчевський коксохімічний завод" застосовано штрафну санкцію у сумі 2550 грн.
Позивач вважає, що митний орган нарахував штрафну санкцію без правових обґрунтувань, оскільки органи державної влади і управління повинні діяти у спосіб і порядок, що визначені законом.
Штрафні санкції, передбачені пп..17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України N 2181-Ш від 21.12.2000 р, в розумінні діючого законодавства не є податком або збором, який справляється при ввезені товарів на митну територію України.
Штрафні санкції, які визначені відповідачем по справі, та пред'явлені позивачу у зв'язку з порушенням митного законодавства не підпадають під податкові зобов'язання.
Відповідачем не було визначено суму податкового зобов'язання, тому правові підстави для застосування податкового повідомлення відстуні.
В розумінні Закону N 2181-ІІІ направленню податкового повідомлення повинна передувати перевірка правильності чи повноти нарахування суми податкового зобов'язання платником податку чи іншого обов'язкового збору, а в разі не подання у встановлені строки податкової декларації - самостійне визначення суми податкового зобов'язання. Та тільки у разі визначення порушення податкового законодавства та нарахування податкового зобов'язання відповідач мав право застосувати штрафну санкцію і у податковому повідомленні зазначити підставу для нарахування штрафної санкції. Крім того позивач зазначає, що перевірка не здійснювалась.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення щодо суті позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, надав заву про відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області зареєстроване Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» 26.12.06р. за № 1 384 105 0005 000194, як юридична особа (а.с.7).
04.02.10 р. за № 11 Луганською митницею було винесено податкове повідомлення форми «Р» у відношенні ВАТ «Алчевськоксохім», яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 2550 грн. ( а.с. 6).
З зазначеного вище повідомлення вбачається, що воно було винесено на підставі актів перевірки № 1- № 15 від 11.01.10 р., якими встановлені порушення ст. 85 Митного кодексу України.
Згідно з вантажно – митних декларацій 28.12.09 р. прибув вантаж за ТР ЗТ 804050008\9\145260 від 25.12.09 р. із вантажем вугілля марки «КО». Вантаж під митним контролем з 11.01.09 р.
Пунктом 12 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженного постановою Кабінету міністрів України від 09.06.97р. № 574, ВМД заповнюєється на партію товарів, які належать юридичним особам або фізичним особам (підприємцям), за умови, що до всіх товарів цією застосовується єдиний митний режим. Поняття партії товарів визначено в п. 2, а саме: 1) товари, які переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом ( транспортною накладною, коносаментом тощо); 2) товари, які перевозяться залізнчним транспортом і перебувають на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправленнчя у межах одного зовнішньоекономічного договору (конратку).
Відповідно до п. 17.1 ст 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181 – ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Згідно з 85 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.
Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред’явленням цих товарів.
Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території — не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.
Підпунктом 7.3.6. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів):
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Суд зазначає, що відповідач, реалізуючи митну політику України, згідно статті 11 Митного кодексу України, виконує, зокрема, такі основні завдання як виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, захист економічних інтересів України тощо.
Пунктом 1.12 статті 1 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі – Закон 2181-ІІІ) визначено поняття контролюючого органу: контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Згідно з підпунктом 2.1.1 статті 2 Закону 2181 -III митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Статтею 1 цього ж Закону дано визначення терміну «податкова декларація», під яким слід розуміти «документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)».
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
За змістом п.п. 1.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону вантажно-митна декларація є податковою декларацією, тобто документом, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Держмитслужби від 11.05.06р. № 370, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.05.06р. за № 613/12487, митні органи самостійно визначають суми податкових зобов'язань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону та штрафних санкцій, за їх наявності, щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону.
Пунктом 2.2 розділу 2 зазначеного Порядку передбачено, що у випадку, зазначеному в пункті 2.1 цього Порядку, митний орган складає та надсилає платнику податків податкові повідомлення за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (форма "Р") - при здійсненні розрахунку сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованих відповідно до підпунктів 17.1.1 -17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону, за їх наявності.
В даному випадку платником податку було порушено строк, визначений статтею 85 Митного кодексу України, а саме: митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати надходження товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Це порушення було зафіксовано при складанні акту про неподання вантажної митної декларації у строк, визначений законодавством.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що Луганською митницею на законних підставах було складено та направлено платнику податків податкове повідомлення на суму штрафних санкцій за неподання вантажної митної декларації, в якій мали бути нараховані податки, в строк, визначений Митним кодексом України, на підставі актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк, складеного посадовими особами підрозділу митного оформлення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на приписи Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових або позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Державної митної служби від 11.05.06р. № 370, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.05.06р. за № 613/12487, митні органи у випадку самостійного визначення суми штрафних санкцій, за їх наявності, щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" складають та надсилають платнику податків податкові повідомлення за формою згідно з додатком 1 до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень без проведення будь-яких перевірок.
Акт перевірки є обов'язковим при підготовці податкового повідомлення у випадках, визначених у підпунктах "б" та "в" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 вищевказаного Закону.
Таким чином, суд зазначає, що Луганська митниця виносила податкове повідомлення форми «Р» не на підставі результатів невиїзних документальних, виїзних планових або позапланових перевірок, а на підставі акту про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк. Подання даних податкових повідомлень є реалізацією митницею штрафних санкцій, чітко закріплених у законодавстві (підпункт 2.1.1 статті 2 Закону 2181-ІІІ, пункт 17.1, підпункт 17.1.1 статті 17 Закону 2181 -III).
Отже, відповідно до ст. 17.3 даного Закону, сплата штрафних санкцій, передбачених ст. 17 прирівнюється до сплати податку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що Луганською митницею було складено 15 актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк, на підставі до кожного були застосовано штрафні санкції.
Позивач не скористався своїм правом на оформлення всієї партії товару однією вантажно-митною декларацією, подання якої він дійсно прострочив відповідно до вимог Митного кодексу України.
За таких підстав, оскільки встановлено порушення за відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» щодо прострочення подання вантажної митної декларації у 10-денний термін, оскільки вантаж прибув на територію України 28.12.09 р., останній строк подання декларації був 11.01.10 р., застосування відповідачами законодавчого акту, що є спеціальним, не порушує вимог законодавства, щодо накладення штрафної санкції та є правомірним.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» про визнання нечинним податкового повідомлення Луганської митниці №11 від 04.02.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 2550 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення №11 від 04.02.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 2550 грн. відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 15 червня 2010 року.
Суддя
Ірметова О.В.