^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-613/200бр.                                            Головуючий у першій

інстанції Куімов М.В.

Категорія 34                                                                  Доповідач у апеляційній

інстанції Водяхіна Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 липня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого      - Куцеконя І.П.

суддів                            -  Водяхіної Л.М., Володіної Л.В.,

при секретарі    -  Бондар М.О.,

за участю  позивачки ОСОБА_1 та представника 3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від Об квітня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ подружнього майна та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 і просила визнати за нею право власності на Ч частини кооперативної малосімейної однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка є їх подружнім майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Гагарінського райсуду м. Севастополя від 29.08.2002р. за нею визнано права на 1/2 частку вказаної квартири, але оскільки з нею мешкають двої неповнолітніх дітей, розмір аліментів на устримання яких недостатній для їх забезпечення, тому вважає, що її частка у спірній квартири повинна бути збільшена до Ч  частин.

Рішенням місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від Об квітня 2006р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та задовольнити її позов, мотивуючи свої вимоги тим,  що судом порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд не врахував той факт, що на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а знаходиться у їх спільній частковій власності.

З даними висновками погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 29.08.2002р.,яке набрало законної сили 20.09.2002р., за ОСОБА_1 визнано право на 1/2 частку кооперативної малосімейної однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, як вбачається з довідки ДКП БТІта ДРОНМ м. Севастополя від 06.10.05р. право власності на спірну вкартиру зареєстравано за позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 по 1/2 частки за кожним (арк. справи 37).

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача.

Судова колегія не може прийняти до уваги доводи позивачки про те, що її частка спірної квартири підлягає збільшенню, оскільки вони суперечать ч.З ст.357 ЦК України відповідно до якої, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 6,7) на момент розгляду справи діти позивачки досягли повноліття, о тому її посилання на ст.70 СК України безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга відповідно до ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від Об квітня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.