У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2007 року кримінальну   справу  за   касаційним   поданням   заступника  прокурора м. Севастополя на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 листопада 2006 року.

         Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 120 годин громадських робіт.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 5 вересня 2006 року, приблизно о 22 год., знаходячись на ринку «Московський» по проспекту генерала Острякова у м. Севастополі, він незаконно проник до торгівельного павільйону НОМЕР_1, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 500 грн.

У касаційному поданні прокурора порушено питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1, визнання його винним у незаконному проникненні до іншого володіння особи та звільнення від покарання на підставі ст. 7 КПК України з посиланням на те, що суд безпідставно призначив  йому  покарання  у  виді громадських робіт із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із вироку, в обвинуваченні, визнаному доведеним у мотивувальній частині вироку, суд встановив, що ОСОБА_1 незаконно проник до павільйону ОСОБА_2, звідки вчинив крадіжку майна потерпілої, тобто проник до іншого володіння особи. Ці дії засудженого охоплюються диспозицією ст. 162 ч. 1 КК України, а тому доводи касаційного подання про неправильне застосування судом кримінального закону, колегія суддів вважає безпідставними. Більш того, вказана обставина диспозиції цього закону зазначена судом і в мотивувальній частині вироку при кваліфікації дій засудженого відповідно до встановлених судом фактичних обставин. Разом з тим, зазначення в мотивувальній частині вироку інших кваліфікуючих ознак злочину, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 162 КК України, в цілому не впливає на правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1а.

Правильно ОСОБА_1у призначено також і покарання у виді громадських робіт із застосуванням ст. 69 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КК України, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт та позбавлення волі на певний строк.

Санкцією ст. 162 ч. 1 КК України передбачено, що вчинені за цим законом злочини караються штрафом, виправними роботами або обмеженням волі.

Оскільки злочин ОСОБА_1 вчинив у неповнолітньому віці, на момент постановленні вироків йому виповнилося 17 років, суд мав право призначити йому покарання лише у виді штрафу або виправних робіт. Оскільки ж ОСОБА_1 не мав самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке могло бути звернене стягнення та постійного місця роботи, суд обгрунтовано, належно вмотивувавши своє рішення у вироку, не призначив йому покарання у виді штрафу та виправних робіт.

Разом з тим, оскільки громадські роботи є більш м'яким покаранням, ніж виправні роботи, суд правильно, відповідно до ст. 98 КК України, призначив ОСОБА_1у із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді громадських робіт.

Та обставина, що ОСОБА_1 не мав постійного місця роботи, не виключає призначення йому покарання у виді громадських робіт в порядку, передбаченому ст. 69 КК України.

Тому доводи прокурора про звільнення ОСОБА_3від призначеного покарання у виді громадських робіт на підставі ст. 7 КПК України, колегія суддів вважає таким, що суперечить вимогам кримінального закону.

Тому підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України, для зміни вироку за доводами касаційного подання прокурора, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора міста Севастополя відмовити.

С У Д Д І :

Міщенко С.М.                         Вус С.М.                      Кліменко М.Р.