7 серпня 2007 року                                                                                      м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Коростенської міської ради до ОСОБА_1про виселення, за касаційною скаргою виконавчого комітету Коростенської міської ради на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2002 року виконавчий комітет Коростенської міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення.

Зазначав, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1

Цей будинок має 82% фізичного зносу і є аварійним.

Відповідачу виділено інше жиле приміщення - АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що відповідач відмовляється переселятися у виділене йому жиле приміщення, просив виселити останнього із АДРЕСА_1

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року, в задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Коростенської міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Коростенської міської ради просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу виконавчого комітету Коростенської міської ради відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.