ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 р. № 6/220-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддівМіщенка П.К. (доповідач),
Заріцької А.О.,
Короткевича О.Є.
розглянувши касаційну
скаргуПАТ"ОТП Банк"
на постанову господарського суду Сумської області
від 14.12.2009 року
у справі
господарського суду
за заявою боржника№ 6/220-09
Сумської області
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
- скаржника: Сотник Ю.В.
- боржника: арбітражний керуючий Кривенко Б.Г.
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа –підприємець ОСОБА_5 звернувся 04.12.2009 до господарського суду Сумської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.12.2009 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 (надалі ФОП Савченка О.О.)
Постановою господарського суду Сумської області від 14.12.2009 (суддя Гордієнко М.І.) визнано ФОП Савченка О.О банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, припинено підприємницьку діяльність, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кривенко Б.Г., зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру.
Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" в особі регіонального відділення АТ "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 07.04.2010 №100-04/566, в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 14.12.2009 та припинити провадження у справі. В обґрунтування своїх касаційних вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено ст. 1, 6, 7, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введення ліквідаційної процедури є незаконним, а тому, заявник вважає, що визнання боржника банкрутом є передчасним.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник зареєстрований в установленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та веде підприємницьку діяльність (свідоцтво НОМЕР_1, від 22.01.2003).
Враховуючи лише те, що боржник зареєстрований в установленому законом порядку, як суб'єкт підприємницької діяльності та веде підприємницьку діяльність, що за боржником обраховується заборгованість перед банками, активів у боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник може бути визнаний банкрутом в порядку, передбаченому ст.ст.47-49 Закону.
Втім не можна погодитися з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до ст.53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
За приписами ч.2 ст.47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається, в тому числі, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Відповідно до ч.5 ст.7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.7 ст.7 Закону у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.
За змістом ч.3 ст.6 та ч.5, ч.7 ст.7 Закону справа про банкрутство за заявою боржника порушується господарським судом лише у разі підтвердження боржником своєї неплатоспроможності документами, які боржник зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, заява боржника - громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд за наявності матеріальних підстав, передбачених ч.3 ст.6, ч.5, ч.7 ст.7, ст.47 Закону та ст.53 ЦК України для порушення провадження у справі про банкрутство, а суд, встановивши факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може визнати боржника - громадянина-підприємця банкрутом.
Судом першої інстанції зазначено, що активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів у повному обсязі.
Відповідно до ст.1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до ч.1 ст.38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Суд першої інстанції в порушення приписів ст.38, 43 ГПК України не витребував у боржника чи у кредиторів для з'ясування наявності безспірних зобов'язань боржника перед кредиторами виконавчих чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
З матеріалів справи вбачається та не зазначено судом першої інстанції, що вимоги до боржника складають, зокрема, зобов'язання перед банками у зв'язку із оформленням кредитів на придбання нерухомого та рухомого майна. При цьому судом першої інстанції не зазначено, що є предметом цих кредитних договорів, суму заборгованості за цими договорами, суму простроченої заборгованості за цими договорами, а також судом першої інстанції залишено поза увагою те, хто є сторонами цих кредитних договорів, термін їх виконання, умови погашення кредитних зобов'язань.
Таким чином, судом першої інстанції було лише констатовано про наявність у боржника грошових зобов'язань перед кредиторами та про наявність у боржника рухомого та нерухомого майна, втім в порушення ст. 43 ГПК України так і не було з'ясовано наявність та розмір безспірної заборгованості, яка виникла в результаті здійснення боржником підприємницької діяльності, а отже суд першої інстанції не виявив ознак саме неплатоспроможності боржника –суб'єкта підприємницької діяльності.
Вищевикладене свідчить про те, що, постанова суду першої інстанції була прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з неналежним застосуванням норм законодавства, а тому суд дійшов передчасного висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова господарського суду господарського суду Сумської області від 14.12.2009 є передчасною і підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 6, 7, 47-49 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ"ОТП Банк" задовольнити частково.
Постанову господарського суду Сумської області від 14.12.2009 року у справі № 6/220-09 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.
Головуючий Міщенко П.К.
С у д д я Заріцька А.О.
С у д д я Короткевич О.Є.