У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1  

Зазначеним  вироком засуджено 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

-    за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути  з ОСОБА_1: 

-    на користь потерпілого ОСОБА_3 - на відшкодування матеріальної шкоди - 2349 грн. 20 коп., моральної шкоди - 10000 грн., а всього 12349грн. 20 коп. ;

-    на користь Комунальної міської клінічної  лікарні швидкої медичної допомоги - 1244 грн. 88 коп.

ОСОБА_1  засуджено за те, що він у період з 18.07.2005 року по 19.07.2005 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у себе дома в АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс своїй дружині ОСОБА_3 численні удари по голові та тілу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла в лікарні.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2006 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1  змінено: його дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 КК України на ч.1 ст.119 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. У збільшенні розміру стягнень на відшкодування матеріальної шкоди на 3890 грн.  і моральної шкоди на 20000 грн.  за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_3 доводить, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України, а тому ухвала апеляційного суду про перекваліфікацію дій засудженого на ч.1 ст.119 КК України є незаконною. Стверджує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його цивільного позову в частині стягнення коштів на виготовлення та встановлення пам'ятника          ОСОБА_3 в сумі 3560 грн., а також 330 грн. на оплату послуг адвоката. Окрім того, посилається на те, що його цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди необхідно було задовольнити у повному обсязі у сумі 30000 грн. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

- захисник засудженого адвокат ОСОБА_2 стверджує, що доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено,  недостатньо, а тому судові рішення щодо нього необхідно скасувати, а справу провадженням закрити. Посилається  на необґрунтованість висновків апеляційного суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 як вбивства через необережність. Вказує, що, виходячи з рішення суду апеляційної інстанції про спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 з необережності, дії засудженого необхідно було кваліфікувати не за ч.1 ст. 119 КК України, а  за ст.128 КК України з призначенням більш м'якого покарання у виді обмеження волі, або обмежитись відбутим  ОСОБА_1. покаранням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив задовольнити частково касаційні скарги, скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,   послався на ряд доказів, які  визнав достовірними і поклав в основу вироку.

 Оцінивши всі ці докази у сукупності, суд першої інстанції визнав доведеним те, що ОСОБА_118-19 липня 2005 року умисно наніс своїй дружині ОСОБА_3 численні удари по голові та тілу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла в лікарні, і визнав недостовірними твердження  ОСОБА_1 про його непричетність до побиття дружини і настання її смерті з причин, що не були пов'язані з його діями.

Апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, визнав  необхідним проведення судового слідства в обсязі з'ясування причин смерті ОСОБА_3 (а.с.442) і дослідив в судовому засіданні лише показання засудженого, потерпілого, свідка ОСОБА_4, пояснення судово-медичних експертів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтвердили надані ними висновки судово-медичних експертиз.

При цьому апеляційний суд  дав  по суті іншу оцінку  показанням ОСОБА_1, висновкам експертиз і поясненням експертів та, пославшись в ухвалі  на показання експертів  і висновки експертиз в частині можливості отримання ОСОБА_3 травми голови при падінні та ударах об тупі тверді предмети і можливості не настання наслідків у виді її смерті в разі надання їй своєчасної медичної допомоги, а також на показання ОСОБА_1 про начебто повідомлення йому дружиною, що та падала з дивана головою на підлогу, дійшов іншого висновку, а саме  про те, що по справі не встановлено утворення травми голови і настання смерті ОСОБА_3 від ударів ОСОБА_1, а тому розцінив його дії по заподіянню їй шляхом нанесення ударів легких тілесних ушкоджень у вигляді синців, від яких вона падала, як убивство через необережність, перекваліфікувавши ці дії з ч. 2 ст.121 на  ч.1 ст.119 КК України.

Однак таке рішення апеляційний суд прийняв без належної перевірки й оцінки у сукупності інших доказів, які були досліджені судом першої інстанції і покладені  в основу вироку.

Зокрема, апеляційний суд не врахував показання ОСОБА_1 під час досудового слідства, в яких той визнавав, що побив  дружину палкою і не викликав їй швидкої медичної допомоги, бо вважав, що вона сама “відійде”  від побоїв;  показання потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 22.07.2005 року повідомив їм про тяжке захворювання дружини, яку вони виявили сильно побитою у важкому стані, що стало причиною її поміщення 23.07.2005 року у лікарню і виклику міліції, а в подальшому її поміщення до психіатричної лікарні;  показання працівника міліції свідка ОСОБА_7 про те, що, прибувши 23.07.2005 року за викликом по місцю проживання ОСОБА_1, він бачив сильно побиту ОСОБА_3, яка вказала йому, що її побив чоловік, і той це підтверджував.

Апеляційний суд не взяв до уваги і не дав ніякої оцінки також показанням   свідків  ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, згідно з якими ОСОБА_1зловживав спиртним, виганяв дружину з квартири 17-18 липня 2005 року, побив її палкою по голові й тілу, про що вона в моменти просвітлення свідомості в лікарні повідомляла слідчому, лікарям, пацієнтам, з якими знаходилась в одній палаті, а також те, що ОСОБА_1під час перебування дружини в лікарні вмовляв її не говорити, що він її побив, бо “його посадять”, та намагався вивезти її з лікарні.

Не враховано апеляційним судом і даних протоколів огляду місця події, добровільної видачі і цитологічного дослідження дерев'яної палки про виявлення на ній слідів крові ОСОБА_3; висновків судово-медичних і судово-психіатричної експертиз, показань судово-медичного експерта ОСОБА_5 про виявлення у ОСОБА_3 множинних забоїв голови та тіла - синяків в лівій лобно-скроневій ділянці, лівому плечі, лівому і правому стегнах, гомілці, а також закритої черепно-мозкової травми голови: забою головного мозку, внутрішньо-мозкової гематоми у правій скроневій ділянці з травматичною гідроцефалією (водянкою головного мозку), що призвела до розвитку душевної хвороби - недоумства та до лівобічного паралічу, післятравматичної пневмонії, прогресуючої легенево-серцевої недостатності, набряку легень та головного мозку і настання  17.11.2005 року смерті ОСОБА_3; всі ці ушкодження в області голови ОСОБА_3, які стали причиною її смерті і для живих осіб були тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння,  а також легкі тілесні ушкодження у виді синців  тіла утворилися за декілька днів до поступлення ОСОБА_3  у лікарню, не виключено, 17-19.07.2005 року від дії тупих твердих предметів як при ударах ними, в тому числі  і представленою на експертизу палкою, так і при падінні.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що в діях ОСОБА_1 убачається склад злочину, передбаченого не ч. 2 ст. 121, а ч. 1 ст. 119 КК України, зроблений передчасно без ретельної перевірки та оцінки наявних у справі доказів.

Крім того, в ухвалі апеляційного суду допущені суперечності, які виключають можливість визнання ухвали законною і обґрунтованою.

Зокрема, в ухвалі зазначено, що є доведеним заподіяння ОСОБА_1. потерпілій тілесних ушкоджень, зокрема, синяків, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, і в той же час визнано доведеним, що ОСОБА_1позбавив дружину життя,  але при цьому не передбачав можливості настання її смерті  від  його дій при її  побитті.

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 допустив такі порушення чинного законодавства, які істотно вплинули на правильність прийнятого в апеляційному порядку рішення, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України є безумовною підставою для скасування ухвали цього суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду належить перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляцій і доводи, наведені потерпілим і захисником засудженого у касаційних скаргах, у тому числі в частині правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 і вирішення цивільного позову по справі, та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити до того ж апеляційного суду  на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.

Судді:

Міщенко С.М.                          Кліменко М.Р.                   Вус С.М.