ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 травня 2010 р.                                                                                    № 15/80  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу
СПД-ФО ОСОБА_4

на постановуЛьвівського апеляційного

господарського суду

від 24.09.2009 р.

у справі№ 15/80

за позовом ДП "Трейд Лайн Рівне"

ТОВ "Трейд Лайн ЛТД"

(надалі –Товариство)

доСПД-ФО ОСОБА_4

(надалі –Підприємець)

простягнення 72 796,99 грн.

за участю представників:

від позивача- не з'явилися  

від відповідача- не з'явилися  

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Підприємця та за наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України просило суд стягнути з останнього 70 864,99 грн. заборгованості за Договором № 11 про довгострокові поставки від 03.08.2007 р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.06.2009 р. (суддя Коломис В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 р. (судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03 серпня 2007 року між Товариством ( Постачальник) та Підприємцем (Покупець) укладено Договір № 11 про довгострокові поставки (надалі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався протягом дії Договору поставляти Покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

У відповідності із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими, відповідно до умов Договору, окремими партіями товару.

Згідно п. 4.1. Договору ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент поставки партії товару.

Пунктом 5.1. Договору Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 30 днів з моменту отримання цієї партії за накладною (або 100 % передплати, або % передплати, а % не пізніше днів).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору Товариство поставило Підприємцю товар згідно видаткових накладних протягом серпня 2007 року –квітня 2009 року на загальну суму 385 463,90 грн.

В свою чергу, Підприємець виконав свої зобов'язання за Договором лише частково, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед Товариством в сумі 70 864,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу в розмірі 70 864,99 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм законодавства при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанови (ухвали) Вищого господарського суду касаційному оскарженню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 р. у справі № 15/80 залишити без змін.

          Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя                                                                                В. Дерепа

С у д д і                                                                                                    Б. Грек

               О. Подоляк