Справа №11а-2094 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Андреєв В.В. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Яременка А.Ф., Черкашина М.В. з участю

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_5

засудженої ОСОБА_1 розглянув   у  відкритому  судовому  засіданні   в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 5 травня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року    народження,    уродженку    АДРЕСА_1

Прохорівського району Білгородської області,

мешканку м.Дзержинська Донецької області,

не судиму засуджено за ст. 125 ч.2 КК України на 6 місяців виправних робіт з утриманням у дохід держави 10 % заробітку.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 11 січня 2006 року, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 м.Дзержинська, на грунті ревнощів побила руками, ногами, палкою і металевою каструлею ОСОБА_2, умисно завдавши останній легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілої.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо неї, а справу закрити через недоведеність участі її у вчиненні злочину. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що вона ОСОБА_2 не била і тілесних ушкоджень їй не завдала. Потерпіла не довела в суді достовірними доказами її причетність до вчинення злочину, встановленого вироком, а сам вирок грунтується на припущеннях, що є неприпустимим при постановленні обвинувального вироку.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5 і засуджену ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечувала проти апеляції і просила вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджена сукупністю доказів у справі, які були досліджені судом першої інстанції і яким суд дав належну оцінку у вироку.

2

Сама ОСОБА_1 не заперечувала в судовому засіданні того, що вона у час вказаний у вироку час приїхала до ОСОБА_2, оскільки її, тобто ОСОБА_1 чоловік, був у будинку ОСОБА_2 разом з останньою, що між нею і ОСОБА_2 через це виникла сварка і бійка.

її твердження про те, що ОСОБА_2, будучи нетверезою впала і сама завдала собі тілесні ушкодження, спростовані показаннями потерпілої, які узгоджуються з іншими доказами у справі.

Згідно показань потерпілої ОСОБА_2, 11 січня 2006 року у неї дома був чоловік ОСОБА_1. Через деякий час до її будинку прийшла ОСОБА_1, яка палкою стала стукати їй у вікно. Коли вона вийшла з будинку, ОСОБА_1 стала бити її цією палкою, алюмінієвою каструлею, тягала руками за волосся. Внаслідок цих дій ОСОБА_1 їй було завдано тілесних ушкоджень і вона лікувалась у лікарні.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила показання потерпілої і пояснила, що у вказаний час вона бачила ОСОБА_1, яка просила провести її до ОСОБА_2, оскільки у останньої був чоловік ОСОБА_1. В руках у ОСОБА_1 була палка. Також вона бачила, як ОСОБА_1 стукала цією палкою у вікна будинку ОСОБА_2. Наступного дня вона бачила ОСОБА_2, яка була побитою і пояснила, що її побила ОСОБА_1.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_3 про наявність у ОСОБА_1 палки, з якою остання прийшла до будинку ОСОБА_2 і стукала нею у вікна, узгоджуються з показаннями потерпілої про застосування засудженою цієї палки для завдання їй тілесних ушкоджень.

Згідно висновків судово-медичної експертизи ОСОБА_1 у вказаний нею час було завдано легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я і могли бути отримані за вказаних потерпілою обставин.

Доводи засудженої в апеляції про те, що показання потерпілої і свідка ОСОБА_3 не можуть братись до уваги оскільки потерпіла цю палку не долучила до справи і не надала її судово-медичному експерту, а свідок ОСОБА_3 не бачила самого побиття потерпілої, не можуть бути визнані обгрунтованими.

Палка не могла бути наданою в якості речового доказу потерпілою ОСОБА_2, оскільки нею користувалась не потерпіла, а засуджена ОСОБА_1. Через це потерпіла не мала можливості надати цю палку в якості речового доказу. Правдивість показань свідка ОСОБА_3 засудженою фактично не оспорюється і ці показання узгоджуються з показаннями потерпілої і частково з показаннями самої засудженої.

Будь-яких достовірних даних про можливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок падіння у справі немає. Саме по собі перебування потерпілої у стані алкогольного сп'яніння не може свідчити про отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок власного падіння, тоді як побиття засудженою потерпілої підтверджено сукупністю наведених доказів у справі.

Наявним у справі доказам суд дав належну оцінку у вироку і обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 125 ч.2 КК України, а міра покарання призначена їй відповідно до вимог ст.65 КК України.

Тому підстави для задоволення апеляції засудженої відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 5 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженої - без задоволення.