ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 р. № 35/338
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (позивач)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р.
(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2007 р.)
у справі№ 35/338
за позовомДержавної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
доЗакритого акціонерного товариства "Науково-Виробниче Об'єднання "Україна"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ОСОБА_1
про стягнення 13 736,60 грн. та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
від третьої особине з'явились
В С Т А Н О В И В:
У липні 2007 року Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Науково-Виробниче Об'єднання "Україна" про зобов'язання відповідача передати позивачу та третій особі трьохкімнатну квартиру відповідно до договору від 09.06.2004 р.; зобов'язання відповідача повернути кошти в загальному розмірі 13 736,60 грн. на рахунки позичальників, відповідно до вказаної позивачем таблиці.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2007 р. у справі № 35/338 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р. (колегія суддів у складі: Сотнікова С.В. - головуючого, Іваненко Я.Л., Суліма В.В.), у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р., Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального права. Оскаржувачем завлено клопотання про відновлення строку для касаційного оскарження.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. відновлено Державній спеціалізованій фінансовій установі "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" строк для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р., прийнято касаційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 31.05.2010 р. о 12 год. 35 хв.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2004 р. у справі № 22/517 було затверджено мирову угоду, укладену 07.06.2004 р. між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та Закритим акціонерним товариством "Науково-Виробниче Об'єднання "Україна", згідно з п. 2 якої відповідач гарантував, що зазначені у мировій угоді квартири, а також технічна документація на відповідні квартири будуть передані позивачу для подальшої реєстрації права власності перелічених у мировій угоді фізичних осіб протягом десяти календарних днів після затвердження цієї мирової угоди господарським судом міста Києва, шляхом підписання актів прийому-передачі квартир із позивачем та фізичними особами, зазначеними у цій мировій угоді.
Відповідачем частково виконано свої зобов'язання згідно з мировою угодою від 07.06.2004 р. Станом на 12.06.2007 р. залишилися невиконаними зобов'язання щодо передачі позивачу та позичальникам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трьох- та двохкімнатної квартир.
09.06.2004 р. між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву і позичальником ОСОБА_1 з однієї сторони та Закритим акціонерним товариством "Науково-Виробниче Об'єднання "Україна" з іншої сторони було укладено договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати третій особі до 13.07.2004 р. замість квартири АДРЕСА_1, іншу квартиру загальною площею не менше, ніж 69,53 кв.м.
Таким чином, згідно з умовами договору від 09.06.2004 р. відповідач зобов’язався здійснити дії на користь третьої особи, а саме передати іншу квартиру загальною площею не менш, ніж 69,53 кв.м.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що вимоги позивача про передачу на його користь та на користь третьої особи квартири згідно з умовами договору від 09.06.2004 р. є безпідставними, оскільки такий обов’язок не передбачений зазначеним договором.
Крім того, обґрунтованими є висновок апеляційного господарського суду про безпідставність вимоги позивача здійснити дії на користь третьої особи, оскільки ОСОБА_1 залучений до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову в позові в частині зобов’язання відповідача передати Фонду та його позичальнику ОСОБА_1 трьохкімнатну квартиру відповідно до договору № 09.06.2004 р.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути кошти в загальному розмірі 13 736,60 грн. на рахунки позичальників у зв'язку з уточненням фактичної площі у порівнянні з проектною, станом на 12.06.2007 р., господарські суди встановили, що вказані позивачем позичальники є фізичними особами та не є сторонами у даній справі.
За таких обставин, підставними є висновки апеляційного господарського суду, що позивачем не надано належного обґрунтування позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії на користь третіх осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено в позові повністю. У свою чергу, висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення господарськими судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2007 р. у справі № 35/338 залишити без змін.
Згідно зі ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук