Справа №11а-1933 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Акуленко В.В. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

4 липня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Яременка А.Ф., Черкашина М.В.

з участю прокурора Красної К.О. захисника ОСОБА_5 розглянув   у  відкритому   судовому  засіданні   в  місті  Донецьку   справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 3 травня 2006 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року   народження,   уродженця   і   мешканця

м.Сніжне    Донецької    області,    засудженого

вироком   Сніжнянського   міського   суду   від

18.04.2005 року за ст. 185 ч.З КК України на З

роки   позбавлення   волі   і   звільненого   від

відбування     покарання     з     випробуванням

відповідно до вимог ст.ст.75, 76 КК України

направлено для відбування призначеного йому покарання вироком цього суду

від 18.04.2005 року в порядку, передбаченому для засуджених до позбавлення

волі з поміщенням його в СІЗО №6 м.Артемівська для наступного направлення

його до місця відбування покарання.

Згідно вищевказаної постанови суду ОСОБА_1 не виконує обов'язки, покладені на нього вироком суду і крім цього, він не являється в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації без поважних причин.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, вважаючи необгрунтованою постанову суду щодо нього і посилаючись на те, що він не з'являвся на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої системи з поважних причин, про що у справі є відповідні довідки, просить переглянути цю постанову суду.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5, яка підтримала апеляцію засудженого, думку прокурора про необхідність задоволення апеляції і скасування постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.408-2 КПК України суд розглядає скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком суду відповідно до ст.ст.75 і 104 КК України, за поданням органу виконання

2

покарання. Таким органом відповідно до ст. 11 КВК України є кримінально-виконавча інспекція.

Як вбачається з матеріалів справи таке подання щодо ОСОБА_1 було складено і направлено до суду від імені не керівника цієї інспекції, який від свого імені має право представляти інспекцію, а від імені старшого інспектора ОСОБА_2, а підписано це подання не ОСОБА_3, а іншою, невідомою особою.

Не зважаючи на це, суд першої інстанції не з'ясував, чи мала старший інспектор ОСОБА_3 повноваження діяти від імені органу виконання покарання, ким фактично було підписано це подання і чи мала ця особа повноваження для цього.

Приймаючи рішення про задоволення подання, суд у своїй постанові навів зміст подання, пояснення засудженого ОСОБА_1, положення ст. 78 КК України про те, що суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання, якщо він не виконує покладені на нього судом обов'язки. Після цього суд зробив висновок про те, що судом встановлені саме такі обставини і що крім цього ОСОБА_1 не являвся у кримінально-виконавчу інспекцію без поважних причин.

Таким чином, суд не навів у своїй постанові встановлених судом обставин невиконання ОСОБА_1 обов'язків, покладених на нього вироком суду, не конкретизував які інші обов'язки, крім неявки на реєстрацію, не виконав засуджений.

З цієї постанови не можливо зробити висновок про те коли і в яку кримінально-виконавчу інспекцію - міста Сніжне чи міста Антрациту повинен був являтися для реєстрації, але не являвся ОСОБА_1, чи зобов'язаний був ОСОБА_1 сам ставати на облік при зміні місця проживання, чи кримінально-виконавча інспекція повинна була направити відповідні матеріали в іншу інспекцію, яка повинна була викликати засудженого і встановити свою періодичність його явки, яким нормативним актом такий обов'язок передбачений.

Із подання до суду і матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повідомив КВІ м.Сніжне про те, що він буде жити і працювати в м.Антрацит Луганської області і дійсно певний час проживав і працював там. Однак, незважаючи на це, доводи ОСОБА_1 про неможливість його явки для реєстрації у встановлені дні через зайнятість на роботі, а також про те, що у кримінально-виконавчу інспекцію міста Антрацит його не викликали, суд належним чином не перевірив, обставинам, які підтверджували ці доводи засудженого ніякої оцінки не дав, через що висновки суду про надуманість цих доводів засудженого не можуть бути визнані обгрунтованими.

Наведені обставини свідчать, що подання про скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання розглянуте судом однобічно, з порушенням вимог ст.408-2 КПК України, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно з належною повнотою з'ясувати вищенаведені обставини і дати їм відповідну оцінку.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

з

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 3 травня 2006 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Засудженого ОСОБА_1 з-під варти звільнити.