Справа № 11а-1974 2006 р.
Головуючий у 1 інстанції Жаботинська С.В.
Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
4 липня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленко А.І.
суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю
прокурора Красної К.О.
представника потерпілого ОСОБА_11
захисника ОСОБА_10
підсудного ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2006 року, якою справа щодо
ОСОБА_1, 1982 року
народження, уродженця м.Донецька, мешканця
м.Авдіївки, раніше судимого, обвинуваченого
за ст. 122 ч. 1 КК України повернута на додаткове розслідування Ясинуватському міжрайонному прокурору.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у тому, що він 10 липня 2005 року, перебуваючи на водоймищі біля села Первомайське Ясинуватського району, вчинив сварку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які там також перебували. Після цього він сів в автомобіль ДЕО-Ланос і умисно вчинив наїзд на вищевказаних осіб, завдавши ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - фізичного болю.
Зазначеною постановою судді задоволено клопотання представника потерпіого і справа повернута прокурору на додаткове розслідування з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. В обгрунтування цих висновків в постанові вказано, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані лише за наслідками його дій, без урахування і встановлення мотиву і направленості умислу при вчиненні цих дій. У той же час, із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що умисел ОСОБА_1 під час умисного наїзду автомобілем на потерпілих був направлений на умисне позбавлення їх життя.
В апеляції прокурор просить скасувати постанову, посилаючись на її безпідставність. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що у
справі не встановлено доказів прямого умислу на умисне позбавлення життя потерпілих в діях ОСОБА_1, через що постановою прокурора під час досудового слідства було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 15 і 115 КК України. Враховуючи, що умисел ОСОБА_1 носив неконкретизований характер, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані з урахуванням наслідків його дій, тобто, за ст. 122 ч.І КК України. Тому підстави для повернення справи на додаткове розслідування відсутні.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка частково підтримала апеляцію і просила виключити з постанови суду вказівку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 15 і 115 КК України, залишивши в решті постанову без зміни, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11, який заперечував проти апеляції і просив постанову залишити без зміни, захисника ОСОБА_10 і підсудного ОСОБА_1, які просили скасувати постанову суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні, виходячи з наступного.
Пред'явивши ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 122 ч.І КК України, органи досудового слідства визнали встановленим, що умисними діями обвинуваченого було завдано шкоди декільком потерпілим. .
У той же час, лише потерпілому ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тоді як потерпілому ОСОБА_5 були завдані легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було завдано фізичного болю.
Оскільки органи досудового слідства визнали, що дії ОСОБА_1 були направлені лише проти здоров'я потерпілих, його дії в частині завдання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 і фізичного болю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не могли бути кваліфіковані за ст. 122 ч.І КК України, оскільки наслідків, передбачених цією нормою закону, щодо зазначених потерпілих не встановлено.
Таким чином, органи досудового слідства в цій частині обвинувачення застосували норму закону, яка не підлягала застосуванню.
Крім цього, органами досудового слідства не з'ясований з належною повнотою мотив дій ОСОБА_1, про що обгрунтовано вказано в постанові суду.
Висновки органів досудового слідства про те, що ОСОБА_1 вчинив зазначені в обвинуваченні дії під час сварки з потерпілими, зроблені без належної оцінки наявних у справі доказів. Сварка між сторонами конфлікту передбачає обопільні неправомірні дії обох сторін.
Однак, з показань потерпілих, а також свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, які органи досудового слідства визнали достовірними і якими обгрунтували пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, вбачається, що раніше незнайомий їм ОСОБА_1 став чіплятись до них, а потім вчинив наїзд автомобілем лише через те, що вони випадково стали свідками статевого акту ОСОБА_1 з жінкою в безпосередній близькості з місцем їх і інших людей відпочинку. Тобто, свої ж непристойні дії в людному місці ОСОБА_1 використав в якості приводу для конфлікту і наступного умисного наїзду автомобілем на велику кількість людей, які відпочивали в тому місці.
Таким чином, версія про те, що ОСОБА_1 діяв з мотивів явної неповаги до суспільства, використовуючи в якості знаряддя злочину автомобіль, органами досудового слідства належним чином не перевірена, при винесенні
з
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.296 КК України, цим доказам у справі належної оцінки не дано (а.с.99).
За таких обставин висновки суду першої інстанції про істотну неповноту і неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, є обгрунтованими.
У той же час, висновки суду в постанові про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на завдання смерті декільком потерпілим, є передчасним, оскільки в постанові не наведено даних і висновків про причини, з яких ОСОБА_1 не довів до кінця умисел на позбавлення життя потерпілих і що ці причини не залежали від його волі. Тобто, достовірних даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 бажав настання смерті потерпілих, що він виконав усі дії, які вважав необхідними для цього, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, судом не встановлено і з матеріалів справи не вбачається.
Версія про можливість вчинення Перебийносом злочину, передбаченого ст.ст. 15 і 115 КК України перевірялась під час досудового слідства і оскільки ознак цього злочину в його діях встановлено не було, постановою прокурора було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 15 і 115 КК України.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду Українм при поверненні справи на додаткове розслідування суддя (суд) не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.
Тому висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на завдання смерті потерпілим підлягає виключенню з постанови.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Постанову судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з неї висновок про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на завдання смерті потерпілим. В решті цю постанову залишити без зміни.