Справа №11а-2107 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Харченко О.П. Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
18 липня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленко А.І.
суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю
прокурора Красної К.О.
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2006 року, якою справа щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженця і мешканця
м.Артемівська, не судимого обвинуваченого за ст.296 ч.2 КК України повернута на додаткове розслідування прокурору м.Артемівська;
і на окрему постанову судді цього ж суду від 17 квітня 2006 року, якою постановлено довести до відома начальника УМВС України в Донецькій області і Генерального прокурора України про порушення норм КПК України при провадженні досудового слідства у даній справі.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у тому, що він 9 січня 2005 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у дворі будинку АДРЕСА_1 в м.Соледарі, діючи у групі з ОСОБА_3 і невстановленими слідством особами, підійшли до раніше незнайомого їм ОСОБА_4 і, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість стали бити останнього. При цьому, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 не менше одного удару кулаком в область лівого вуха і відійшов від останнього, а ОСОБА_3 і невстановлені особи стали наносити потерпілому удари кулаками, не менш ніж по ударів кожний внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 було завдано легких тілесних ушкоджень у виді крововилива у лівій завушній області.
Вищезазначеною постановою судді справа щодо ОСОБА_1 повернута на додаткове розслідування з мотивів істотної неповноти і неправильності досудового слідства, істотних порушень вимог КПК України, які не можуть бути усунені в судовому засіданні. Підставами для цього, в постанові вказано те, що органи досудового слідства не виконали попередню постанову судді про повернення цієї справи на додаткове розслідування, в якій ставилось питання
про необхідність об'єднати справу щодо ОСОБА_1 зі справою щодо ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні цього ж злочину разом з ОСОБА_1, як і вказівки прокурора про ці ж обставини. Дані справи об'єднані не були, ні ОСОБА_6, ні інші особи під час додаткового розслідування допитані не були, очні ставки між ними не проведені, будь-які рішення щодо ОСОБА_6 та інших співучасників злочину прийняті не були. Без належного з'ясування обставин справи, без оцінки наявних у справі доказів, без посилання на конкретну норму КПК, тобто без достатніх на те підстав, була закрита кримінальна справа щодо ОСОБА_1 по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч.4 і 121 ч.2 КК України і натомість за ті ж дії йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України. При цьому, дане обвинувачення ОСОБА_1 пред'явлено неконкретне, що порушує його право на захист. В обвинувальному висновку неправильно вказана стаття КК України, за якою пред'явлено обвинувачення ОСОБА_1, перекручено зміст його показань. Тому органам досудового слідства запропоновано виконати вказівки суду, викладені в попередній постанові про повернення справи на додаткове розслідування і вказівки прокурора на виконання цієї постанови, допитати свідків, з якими ОСОБА_1 виїжджав до м.Соледара у день вчинення злочину, провести між ними очні ставки, з'ясувати роль і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину і з урахуванням встановленого пред'явити відповідне обвинувачення.
В окремій постанові судді з посиланням на вищенаведені обставини звернуто увагу начальника УМВС України в Донецькій області і Генерального прокурора України на порушення норм КПК України при провадженні досудового слідства у даній справі, відсутність належного контролю чи професіоналізму з боку начальника слідчого відділу Артемівського РВ УМВС України в Донецькій області Шигамутдінова Н.Г. і заступника прокурора м.Артемівська Кодоли Т.В., неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків, повне потурання цьому з боку прокурора м.Артемівська Хаустова Н.М., який при затвердженні обвинувального висновку не перевірив якість розслідування даної справи і виконання своїх же вказівок.
В апеляції прокурор просить скасувати постанови про повернення справи на додаткове розслідування і окрему постанову як безпідставні.
В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що рішення про повернення справи на додаткове розслідування прийнято всупереч вимог ст.246 КПК України, оскільки таке повернення для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб можливе лише за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, які таке клопотання у даній справі не заявляли. Крім цього, рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 187 ч.4 і 121 ч.2 КК України було прийнято слідчим з урахуванням того, що обвинувачення у цій частині не доведено. Кримінальна справа щодо ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.26 КПК України виділена в окреме провадження і зупинена згідно вимог ст.206 ч.І у зв'язку з оголошенням ОСОБА_6 у розшук. Вказівка суду про безпідставність перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст.287 ч.4 і 121 ч.2 на ст.296 ч.2 КК України суперечать вимогам ст.237 КПК України, згідно якої суддя у цій стадії не перевіряє правильність кваліфікації дій обвинуваченого і достатність доказів у справі. Обвинувачення ОСОБА_1 за ст.296 ч.2 КК України пред'явлено конкретне, через що вказівка судді в постанові про його неконкретність є безпідставною, а обставини вчинення злочину в стадії попереднього розгляду справи не перевіряються. Неточності, які допущені в обвинувальному висновку не є підставами для повернення справи на додаткове розслідування. В постанові судді не вказано які конкретно норми КПК України були порушені під час досудового слідства. Крім цього, суд в порушення вимог ст.240 КПК України в стадії попереднього розгляду справи провів дослідження деяких доказів у справі, а прокурор не доповідав про можливість призначення справи до судового розгляду, сама постанова судді викладена недбало, з повторюванням частини тексту.
В апеляції на окрему постанову прокурор посилається на аналогічні обставини, вказує, що недоліки досудового слідства є спірними, через що просить скасувати окрему постанову.
Заслухавши доповідача, думки прокурора, потерпілої і її представника про необхідність залишити апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляція на постанову про повернення справи на додаткове розслідування задоволенню не підлягає, а апеляція на окрему постанову підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи у причетності до вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_4 крім обвинуваченого ОСОБА_1 підозрюються й інші особи.
Постановою судді від 14 лютого 2006 року ця справа була повернута на додаткове розслідування для об'єднання зі справою по обвинуваченню ОСОБА_6, який був затриманий органами досудового слідства і якому було пред'явлено обвинувачення за вчинення того ж злочину щодо потерпілого ОСОБА_4, що і ОСОБА_1.
Не зважаючи на це, в матеріалах кримінальної справи після проведення додаткового розслідування відсутні будь-які дані, які б свідчили про виконання процесуальних дій з ОСОБА_6, з'ясування його причетності до цього злочину і його ролі. Рішення про оголошення ОСОБА_6 у розшук після його затримання і повернення справи на додаткове розслідування, в матеріалах справи відсутнє. Тому посилання прокурора в апеляції на ці обставини не може бути визнане обгрунтованим.
Наведені обставини свідчать про те, що будь-яких слідчих дій на виконання постанови судді під час додаткового розслідування здійснено не було, про що обгрунтовано вказано в оскаржуваній постанові судді.
Натомість, без належного з'ясування обставин справи, ролі і ступені участі кожного із співучасників злочину, оцінки усіх наявних у справі доказів слідчий під час додаткового розслідування виніс постанови про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 187 ч.4 і 121 ч.2 КК України і порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України за одними і тими ж подіями злочину.
При цьому, пред'явивши ОСОБА_1 обвинувачення за ст.296 ч.2 КК України, слідчий допустив істотні суперечності у своїх висновках і невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки поставивши у вину ОСОБА_1 побиття ним потерпілого ОСОБА_4 не одноосібно, а групою осіб, учасники якої нанесли потерпілому не менше 5 ударів кожний, наслідків від дій цієї групи осіб не зазначив. Висновки слідчого, що наслідком дій групи осіб було завдання потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень у виді крововилива у лівій завушній області суперечать висновкам судово-медичної
експертизи про те, що потерпілому ОСОБА_4 було завдано тяжких тілесних ушкоджень від яких настала його смерть.
Формулювання обвинувачення про нанесення ОСОБА_1 не менше одного удару потерпілому, суд першої інстанції обгрунтовано визнав неконкретним і таким, що порушує право обвинуваченого на захист, оскільки з такого формулювання обвинувачення неможливо зробити висновок один чи декілька ударів потерпілому наніс ОСОБА_1.
Крім цього, слідчий в один день - 23 березня 2006 року виніс декілька постанов: про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4 і завдання йому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого (т.З а.с.22-23), про об'єнання справи про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 і умисне завдання йому тяжких тілесних ушкоджень, яка згідно вищевказаної постанови закрита, зі справою про вчинення хуліганства за цими ж подіями (т.З а.с.28), про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України (т.З а.с.27), не зважаючи на наявність аналогічної постанови від 10 січня 2005 року (т.1 а.с.1), про виділення із справи, порушеної за ст.296 ч.2 КК України, матеріалів по факту хуліганства з боку ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в окреме провадження.
Таким чином, під час розслідування даної кримінальної справи за одними і тими ж подіями злочину слідчим винесено 4 (чотири) постанови про порушення кримінальних справ, дві з яких за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, з відповідною реєстрацією кожної порушеної справи. Яка кримінальна справа виділена в окреме провадження, а яка направлена до суду, виходячи з наведених постанов зрозуміти неможливо.
Наведені обставини свідчать, що під час досудового слідства були допущені порушення вимог ст.ст.22, 26, 98 КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, про що обгрунтовано вказано в постанові судді.
Доводи апеляції прокурора про те, що постанова судді не відповідає вимогам ст.246 КПК України, оскільки ні прокурор, ні обвинувачений, ні його захисник не заявляли клопотання про повернення справи на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, не можуть бути визнані обгрунтованими.
Згідно вимог ч.2 ст.246 КПК України за клопотанням потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено. Саме таке клопотання заявив представник потерпілої і однією з підстав повернення справи на додаткове розслідування в постанові судді вказана необхідність з'ясування обставин про можливість вчинення ОСОБА_1 більш тяжкого злочину, ніж йому ппред'явлено обвинувачення. Питання ж про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб було поставлено в попередній постанові про повернення справи на додаткове розслідування. В оскаржуваній постанові зазначено лише про невиконання попередньої постанови суду з цих питань.
Та обставина, що текст постанови судді містить повторювання частини тексту, сама по собі не є грубим порушенням КПК України і не є підставою для її скасування. Також не є підставою для скасування постанови судді і та
обставина, що при попередньому розгляді цієї справи суддя оголосив окремі матеріали справи, оскільки хоч це і не передбачено ст.240 КПК України, однак у оспорюваній постанові не дається оцінка наявним у справі доказам з точки зору їх достовірності чи недостовірності, допустимості чи недопустимості.
Як вбачається з протоколу судового засідання суд надав прокурору можливість висловитись щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду, а також про можливість призначення справи до судового розгляду. Правильність змісту протоколу судового засідання не оспорена ні прокурором, ні іншими учасниками судового розгляду. Тому доводи прокурора в апеляції про істотне порушення судом вимог ст.240 КПК України не можуть бути визнані обгрунтованими.
Наведені обставини, зокрема, невиконання попередньої постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування, неодноразове порушення кримінальних справ за одніми і тими ж подіями злочину, суперечливі постанови про об'єднання, виділення і закриття цих справ свідчать і про неналежне здійснення контролю з боку керівництва слідчого відділу, а також прокурорського нагляду при розслідуванні даної справи, про що обгрунтовано вказано в окремій постанові. У той же час, суддя безпідставно вказав у цій постанові про відсутність належного професіоналізму з боку начальника слідчого відділу Артемівського РВ УМВС України в Донецькій області Шигамутдінова Н.Г. і заступника прокурора м.Артемівська Кодоли Т.В., оскільки оцінка професіональної відповідності вказаних посадових осіб не є компетенцією суду. Тому цей висновок підлягає виключенню з окремої постанови.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію прокурора на постанову судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2006 року про повернення справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування залишити без задоволення, а постанову - без зміни.
Апеляцію прокурора на окрему постанову судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2006 року задовольнити частково: виключити з цієї постанови висновок про відсутність належного професіоналізму з боку начальника слідчого відділу Артемівського РВ УМВС України в Донецькій області Шигамутдінова Н.Г. і заступника прокурора м.Артемівська Кодоли Т.В. В решті цю окрему постанову залишити без зміни.