Справа № 2-1671/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька  у складі

головуючого судді                                                 Шаптала Є.Ю.

при секретарі                                                     Яковченко А.О.,

за участю представника відповідача               Кушнарьової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Пролетарському районі м. Донецька «про зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою працездатності», -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом про зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою працездатності до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Пролетарському районі м. Донецька. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи. Згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач ОСОБА_2 отримує пенсію, що складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Також йому виплачується щорічна компенсація на оздоровлення.

Згідно зі ст. 60 вказаного Закону особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам України на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначаються принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.

Одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Порядок страхування та здійснення страхових виплат визначено законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності».

Згідно зі ст. 8 вказаного Закону обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або  на  інших підприємствах за спеціальними договорами.

При цьому згідно п. З Прикінцевих положень вказаного Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

У відповідності зі ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, щомісячну страхову виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; а також страхову виплату одноразової допомоги.

При цьому, згідно зі ст. 34 вказаного Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Згідно з висновком МСЕК № 054348 від 17.12.2009 року позивача ОСОБА_2 визнано інвалідом 2 групи та визнано 70 % втрати працездатності.

Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого.

28 грудня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому на підставі довідки МСЄК про встановлення ступеня втрати працездатності одноразової допомоги у зв’язку з 70% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступені втрати працездатності.

В призначенні даних виплат відповідачем було відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 вважає дії відповідача неправомірними.

Позивач просив визнати дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних Випадків на виробництві та професійних Захворювань в Пролетарському районі м. Донецька по відмові в призначенні йому одноразової страхової допомоги у зв’язку з 70 % втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 70 % втрати працездатності, а також зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних Випадків на виробництві та професійних Захворювань в Пролетарському районі м. Донецька призначити йому одноразову страхову допомогу у зв’язку з 70 % втрати працездатності та щомісячну страхову виплати втраченого заробітку залежно від 70 % втрати працездатності.

Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Кушнарьова Ю.А., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні надала письмові заперечення проти позову, згідно яких позов не визнала та заперечувала проти його задоволення у зв’язку з тим, що вважає вимоги позивача необґрунтованими.

Відповідно до вимог частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України від 28 лютого 1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з абзацом 2 преамбули Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796 цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок, зокрема, соціального захисту потерпілих зазначеної категорії населення.

Згідно статті 13 Закону відповідальність за завдану громадянам шкоду, внаслідок Чорнобильської катастрофи, бере на себе Держава.

У відповідності до ст. 63 Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 48 зазначеного Закону передбачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах відповідно до групи інвалідності. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсації.

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до категорії 1, які визнані інвалідами, відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону № 796 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах відповідно до групи інвалідності. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

З метою вдосконалення системи проведення соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, постановою Кабінету Міністрів України від 20.098.2005 року № 936 затверджений порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно цього порядку, нарахування та виплати передбачені Законом, провадять органи соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

Крім того, виходячи із змісту абзацу № 2 пункту 10 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6, вбачається, що відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться за нормами спеціального законодавства, яким в цьому випадку є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-12 відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Приписами статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-14 від 23.09.1999 р. встановлено, що нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. До професійного захворювання належить   захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Згідно довідки МСЕК № 039807 від 17.12.2009 р. позивач був визнаний інвалідом другої групи з встановленням ступеню втрати професійної працездатності 70% безстроково. Згідно довідки № 054348 від 17.12.2009 р. МСЕК прийшла до висновку, що причиною інвалідності є виконання військового обов’язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Доказів отримання травми саме на виробництві позивач не надав, а саме немає копії трудової книжки з якої б вбачалось з яким підприємством позивач перебував у трудових відносинах і де отримав травму або професійне захворювання. Не надав також копії акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 або професійне захворювання за формою П-4.

З огляду на наведене, захворювання, яке отримав ОСОБА_2 під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не пов’язано з виконанням ним трудових обов’язків, а також з фізичним чи психічним впливом небезпечних або шкідливих умов праці на підприємстві.

Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що конституційні права позивача, що є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону його життя і здоров’я повністю забезпечується реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796.

З огляду на вищевикладене, представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи, що підтверджується посвідчення НОМЕР_1 (а. с. 6).

За даними трудової книжки (а. с. 24-29) позивач ОСОБА_2 з 29.04.1987 року по 12.04.1988 року перебував у трудових відносинах з Управлінням по монтажу, демонтажу та ремонту горно шахтного обладнання Донецького виробничого об’єднання з видобутку вугілля.

З воєнного квитка НОМЕР_2 (а. с. 30) вбачається, що ОСОБА_2 з 26.09.1987 року по 27.11.1987 року виконував роботи з ліквідації аварії у 30 км ділянці Чорнобильської АЕС.

 28 грудня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому на підставі довідки МСЄК про встановлення ступеня втрати працездатності одноразової допомоги у зв’язку з 70% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступені втрати працездатності (а. с. 3).

З відповіді № 05-29/10 від 05.01.2010 року (а. с. 4) вбачається, що в призначенні даних виплат відповідачем було відмовлено.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам України на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-12 відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно зі ст. 14 Закону України № 1105-14 від 23.09.1999 р.“ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Зі ст. 2 того ж Закону вбачається, що Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Обласним центром МСЕК позивач ОСОБА_2 був визнаний інвалідом 2 групи з встановленням ступеню втрати працездатності 70 %, що підтверджується довідкою Обласного центру МСЕК № 054348 від 17.12.2009 року (а. с. 7). Із зазначеної довідки також вбачається, що друга група інвалідності позивачу встановлена з 10.12.2009 року, при цьому захворювання пов’язане з виконанням зобов’язань з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається з наведеної довідки Обласний центр МСЕК прийшов до висновку, що захворювання ОСОБА_2 пов’язані з виконанням ним військової служби під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, та позивач дані обставини не заперечує.

З огляду на наведене суд визнає, що захворювання, яке отримав ОСОБА_2 під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не пов’язано з виконанням ним трудових обов’язків, а також з фізичним чи психічним впливом небезпечних або шкідливих умов праці на підприємстві Управлінням по монтажу, демонтажу та ремонту горно шахтного обладнання Донецького виробничого об’єднання з видобутку вугілля.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, соціального захисту потерплого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» У відповідності до ст. 63 Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 48 зазначеного Закону передбачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах відповідно до групи інвалідності. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсації.

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до категорії 1, які визнані інвалідами, відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону № 796 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах відповідно до групи інвалідності. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

З наданої Управлінням пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька довідки № 888 від 03.06.2010 року (а. с. 31) вбачається, що позивач ОСОБА_2 отримує всі належні виплати пов’язані з його інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Враховуючи наведене, суд вважає, що конституційні права позивача, що є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону його життя і здоров’я повністю забезпечуються реалізацією Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, суд визнає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виплати одноразової страхової допомоги у зв’язку з 70 % втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 70 % втрати працездатності відсутні, а також що дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних Випадків на виробництві та професійних Захворювань в Пролетарському районі м. Донецька по відмові в призначенні позивачу ОСОБА_2 одноразової страхової допомоги у зв’язку з 70 % втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 70 % втрати працездатності є законними та відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись нормами Конституції України; Законами України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» та «Про охорону праці», ст. ст. 8, 71, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Пролетарському районі м. Донецька «про зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою працездатності» - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Пролетарський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                             Є.Ю. Шаптала