Справа 2-10/2010р.

У Х В А Л А

    03 червня 2010р.             Ренійський районний суд Одеської області

    в складі:  головуючого  судді Дудник В.І.,

            при секретарі Пройка С.В.,

    розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені  справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області, (третя особа - ОСОБА_2) про визнання права власності на домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ренійської міської ради Одеської області, (третя особа - ОСОБА_2) про визнання за ним в порядку спадкування права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 Як було встановлено в ході судового розгляду справи, домоволодіння  АДРЕСА_1, належало батьку позивача на праві власності на підставі договору про надання в безстрокове використання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п’яти включно (договір від 25.08.1965 р.). Крім договору даний факт підтверджується витягом Ренійського бюро технічної інвентаризації від 29.11.2005 р., з якого вбачається, що власником будинку АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 на підставі договору про індивідуальне житлове будівництво № 53 від 22.11.2005р. За життя, ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_4, з якою знаходився в зареєстрованому шлюбі з 08.09.1958 р. Будинок, про який йде мова, подружжя почали будувати разом у шлюбі, що підтверджується матеріалами справи. На протязі всього життя батьки позивача будували будинок, та одночасно проживали в ньому. На час смерті ОСОБА_3, будинок в експлуатацію зданим не був та технічна документацію була відсутня. Від шлюбу у подружжя народилося двоє синів, це позивач ОСОБА_1 та третя особа по справі ОСОБА_2, який вже багато років по тому виїхав за кордон та його місце знаходження нікому не було відомо. Він ніколи не дзвонив, не давав про себе знати, не було відомо й про те, живий він, чи ні. На момент смерті ОСОБА_3,  з ним проживали позивач та мати позивача, тобто законна дружина ОСОБА_3, які й знаходились на реєстраційному обліку. Після смерті батька, документи на прийняття спадщини не оформлялись, через відсутність документів на будинок, та взагалі, такої необхідності. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, з якою також на час смерті проживав тільки позивач, отже, як він вважав, він є таким, що прийняв спадщину після смерті батька та матері в цілому. Всі необхідні обряди з похорону та витрати на похорон батька та мати виконав позивач. Після смерті батьків позивач продовжує проживати в спадковому будинку. Про смерть обох батьків старший брат позивача, тобто третя особа по справі, не знала, та й не було куди повідомити. З метою узаконення  спадщини на домоволодіння, 22.11.2005р. Ренійським БТІ була виготовлена та видана позивачу технічна документація на спадковий будинок. Вже у січні 2006р., під час звернення до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину, йому, від нотаріуса стало відомо про те, що 05.07.2000 р. ОСОБА_3 залишив заповіт на вказаний житловий будинок на ім’я ОСОБА_2, який посвідчено ОСОБА_5 приватним нотаріусом Ренійського районного нотаріального округу за реєстром № 1916, у зв’язку з чим, йому було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на їм’я ОСОБА_1, а також із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння, і було рекомендовано звернутися до суду. Покійній матері позивача, також не було відомо про заповіт. Під час відкриття спадщини ОСОБА_2 з батьками не проживав, на реєстраційному обліку в будинку батьків не був, у встановлений строк та й по теперішній час із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, на спадщину не претендував.

            Відповідно до вимог ст. 554 ЦК (1963 р.), в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. 528 і 534 цього кодексу), його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.  

            Під час попереднього розгляду справи представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, представник відповідача ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив у подальшому справу розглядати у відсутності представника відповідача.      

            В ході судового розгляду справи до участі у справі був залучений в якості третьої особи ОСОБА_2, і, який одночасно був оголошений у розшук. За результатами розшуку ОСОБА_2 було знайдено та продовжено розгляд справи.

            В ході судового засідання 03.06.2010 р. сторони оголосили, що вони добровільно домовилися про вирішення спору, у зв’язку із чим надали суду мирову угоду та доповнення до неї, якими визначений порядок та умови визнання права власності на спадкове майно.

    Сторони (позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2) умови мирової угоди та доповнення до неї прийняли, просять суд визнати за ними в порядку спадкування право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 – за кожним, в наступному розмірі: за спадкоємцем – ОСОБА_2 1/3 частину вказаного домоволодіння, а за спадкоємцем – ОСОБА_1 2/3 частини вказаного домоволодіння, з подальшою реєстрацією в КП Ренійському БТІ права власності на долі кожного із спадкоємців в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

            Відповідач проти умов мирової угоди не заперечував.

Таким чином, до прийняття судового рішення по справі сторони уклали мирову угоду та доповнення до неї, які оформили письмово, надали суду і просять їх затвердити та закрити провадження по справі за позовом. Текст мирової угоди та доповнення до неї скріплено підписами сторін.

На затвердженні мирової угоди сторони наполягають.

Вивчивши матеріали справи, надану сторонами мирову угоду (разом із доповненням до неї), суд приходить до висновку, що запропонований сторонами варіант мирової угоди вирішує суперечку по суті, не протирічить  закону, не порушує чиїх - небудь прав та інтересів, що охороняються законом, і може бути прийнятий і затверджений судом.

Згідно із ч.1 п. 4 ст.205 ЦПК України, укладення сторонами мирової угоди є підставою для закриття провадження по справі. Наслідки затвердження мирової угоди і закриття провадження по справі за даною підставою, передбачені ст. 206 ЦПК України, сторонам роз'яснені.

    На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 175, 205, 206 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

    По цивільній справі № 2-10/2010 р. за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області, (третя особа - ОСОБА_2) про визнання права власності на домоволодіння, затвердити між сторонами мирову угоду на наступних умовах.

1.  Сторони та третя особа взаємно визнають право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 Одеської області за кожним із спадкоємців в наступному розмірі:

 - за спадкоємцем - ОСОБА_2 1/3 частини домоволодіння 71 по вул. Українській в м. Рені Одеської області;

- за спадкоємцем – ОСОБА_1, 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 Одеської області

 з подальшою реєстрацію в КП Ренійському Бюро Технічної Інвентаризації права власності на долі кожного із спадкоємців в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

2. Сторони та третя особа не мають інших претензій майнового характеру одна до одної щодо визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 Одеської області в порядку спадкування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.  

У зв’язку із затвердженням мирової угоди, провадження по справі   – закрити.

    У відповідності зі ст.ст. 293-294 ЦПК України, ухвалу може бути оскаржено  до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про її апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня її постановлення  та подання апеляційної скарги  протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                             Суддя                                                  В.І. Дудник