Справа № 2а-275/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     03 червня  2010 року    

            Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки  Крим у складі

                   головуючого судді                                               Мамаєвій О.В.,

                   при секретарі                          Гевак С.М.,

         з участю позивача                                                ОСОБА_1,

3-їособи                                                                 Іващенко О.В.,                      

      розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Красноперекопську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, 3-я особа – інспектор Іващенко Олександр Вікторович, про визнання противоправною постанови про накладання адміністративного стягнення та її скасування,  

                                                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, просить визнати протиправною постанову від 03.03.2010 року про накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. інспектором Красноперекопського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС в АР Крим Іващенко О.В. та скасувати її, посилаючись на наступні обставини.

Позивач вказав, що 03.03.2010р. близько 9-40 год. Він, керуючи транспортним засобом «Ford Transit»  р.н. НОМЕР_1, під час руху по вул. «50 років Перемоги» відчув тимчасову слабкість, дезорієнтацію, в зв’язку із чим звернув на прилеглу ґрунтову дорогу, трохи проїхав та зупинився, включивши при цьому аварійну сигналізацію.  Таким чином, дотримався встановлених правил при вимушеній зупинці.

Однак, до нього підійшов інспектор ДПС Іващенко О.В., та не з’ясувавши  всіх обставин справи, не зважаючи на його пояснення, що він є інвалідом 3 групи, зупинка є вимушеною через погане самопочуття, склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 122 ч.1 КУпАП, за порушення п.15.9 ПДР України.

Із вказаною постановою позивач не згоден, вважає, що він ПДР не порушував, та діяти іншим чином, ніж він вчинив, було неможливо.

Ухвалою суду від 17.03.2010р. до участі у справі в якості 3-ї особи залучено інспектора ДПС м.Красноперекопськ Іващенко О.В.

У судовому засіданні позивач  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача – УДАІ ГУ МВС України в АР Крим у судове засідання не з’явився, про день слухання справи сповіщався належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

             3-я особа - інспектор Красноперекопського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС в АР Крим Іващенко О.В. вказав, що заперечує проти позову, посилаючись на те, що його дії по складанню протоколу та постанови від 03.03.2010 року відносно ОСОБА_1 за допущене ним порушення за ст.122 ч.1 КУАП здійснені ним в межах наданих повноважень і повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

             Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, третю особу Іващенко О.В., свідка ОСОБА_3, вивчивши письмові докази по справі, оглянувши адміністративний протокол  від 03.03.2010 року та постанову № 334392 від 03.03.2010 року, вважає за необхідне позов задовольнити.

              Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.03.2010 року, який склав інспектор Красноперекопського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС в АР Крим Іващенко О.В., ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Ford Transit» реєстрац. номер НОМЕР_1, 03.03.2010 року біля 9-40 год. в м.Красноперекопську, на вул.50 років Перемоги, порушив правила зупинки тим, що зупинився ближче 10 м від перехрестя, чим порушив п.15.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.122 ч.1 КУпАП.

             В той же день інспектором Красноперекопського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС в АР Крим Іващенко О.В., у присутності ОСОБА_1, винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення за ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.  

             ОСОБА_1 оспорює вищевказану постанову, посилаючись на те, що, він правопорушення не допускав, його дії відповідали Правилам дорожнього руху.

             Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступного.

             Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

             Згідно ст. ст. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України N 341 від 14.04.97 р. "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ" ДАІ є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів МВС України, основними завданнями якої, у числі інших, є виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

            Статтею 4 п. 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що ДАІ відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими і службовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух", правил, норм та стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, які регламентують вимоги щодо прав і обов'язків учасників дорожнього руху та організації дорожнього руху; забезпечує безпеку учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів; виявляє та вживає заходів до попередження і припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху.

Відповідно діючого законодавства України ( ст.ст.222 ч.3, 255 КУпАП), інспектор Іващенко О.В. для складання адміністративного протоколу та накладання стягнення на ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП мав необхідні владні повноваження.

Як слідує із пояснень ОСОБА_1 він не заперечує, що зупинився ближче 10м від перехрестя, однак, зупинка була вимушеною, оскільки він відчув тимчасову слабкість, дезорієнтацію та нездужання, та для того, щоб не створювати небезпеку для себе та інших учасників дорожнього руху, він з’їхав на прилеглу ґрунтову дорогу та включив аварійну сигналізацію.

Відповідно до п. 2.3 д) ПДР України, водій зобов’язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. П. 15.14 ПДР України встановлено, що, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил (п.9.9 - аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі).

Згідно наданих суду документів – ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи /а.с. 6,9/, з 12.03.2010р. по 31.03.2010р знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні КГІВВ з діагнозом – наслідки перенесеної ЧМТ у вигляді розсіяної органічної симптоматики, синдрому вегетативної дисфункції з частими симпато-адреналовими кризами (2-3 рази у тиждень) /а.с. 28/.  

При складенні протоколу ОСОБА_1 вказав, що вимушено зупинився через тимчасовий хворобливий стан.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив у суді, що через деякий час після зупинки автомобіля «Ford Transit», була ввімкнена аварійна сигналізація.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача про вимушеність зупинки  знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи.

Крім того, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, інспектором не конкретизовано у чому полягає порушення водія правил дорожнього руху, міститься посилання на порушення лише п. 15.9 ПДД, тоді як пунктом 15.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, у зв’язку із чим, постанова від 03.03.2010р. підлягає скасуванню, провадження в адміністративній справі – закриттю – на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.

              Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 71,161-163,186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, 3-я особа – інспектор Іващенко Олександр Вікторович, про визнання противоправною постанови про накладання адміністративного стягнення та її скасування, задовольнити.

    Постанову від 03.03.2010р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП, визнати протиправною та  скасувати.

    Провадження у адміністративній справі закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення у повному обсязі, якщо постанову було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви обчислюється з дня отримання нею постанови, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: