ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" червня 2010 р. Справа № 06/83-38
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем’як В.М., розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»
до Володимир – Волинської квартирно – експлуатаційної частини
про стягнення 95 058 грн. 65 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Сорока А.П. (дов. № 19/23-36 від 11.01.2010р.)
від відповідача : не прибув
Суть спору: позивач - Відкрите акціонерне товариство «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» просив стягнути з Володимир – Волинської квартирно – експлуатаційної частини 95 058 грн. 65 коп., з них: 81 793 грн. 10 коп. основного боргу, 5 744 грн. 43 коп. пені, 5 757 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1 764 грн. 04 коп. – 3% річних.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 18.05.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 84 559 грн. 64 коп., з них 70 384 грн. 40 коп. основного боргу; 6 493 грн. 22 коп. збитків, завданих інфляцією; 1 937 грн. 59 коп. – 3% річних; 5 744 грн. 43 коп. пені.
Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.
Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
В підтвердження позовних вимог посилається на договір про постачання електричної енергії № 526-0016000 від 01.06.2005р. з додатками до нього; витяг з особового рахунку № 16: розрахунок вартості спожитої електричної енергії; рахунок за активну електричну енергію № 526-16/12-АЕ від 22.12.2008р., № 526-16/01-АЕ від 21.12.2010р., № 526-16/02-АЕ від 18.02.2010р., № 526-16/03-АЕ від 23.03.2010р., № 526-16/03-АЕ від 01.04.2010р., № 526-16/04-АЕ; акт про обсяги переданої електричної енергії за період з 18.02.2010р. по 21.03.2010р., з 21.03.2010р. по 20.04.2010р.; банківські виписки від 17.05.2010р.
18 травня 2010р., ухвалою господарського суду розгляд справи було відкладено та зобов’язано сторін провести звірку взаємних розрахунків.
На вимогу ухвали господарського суду від 18.05.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків від 01.06.2010р., скріплений підписами та круглими печатками представників енергопостачальної організації. Між тим, відповідач даний акт і не підписав і не оспорив.
Представник позивача в призначеному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об’ємі.
Відповідач в призначене судове засідання не прибув, вимог ухвал суду від 23.04.2010р., 18.05.2010р. не виконав. Разом з тим, на адресу суду надіслав повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника в призначене судове засідання, оскільки у юрисконсульта підприємства переддипломна навчальна сесія.
Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхиляє його як необґрунтоване та свідчить лише про відсутність належної дбайливості по захисту своїх прав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив:
1 червня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії ВАТ «Волиньобленерго» та Володимир – Волинською квартирно – експлуатаційною частиною було укладено договір про постачання електричної енергії № 526-0016000.
Відповідно до умов вказаного договору, постачальник - Ковельська філія ВАТ «Волиньобленерго» від імені ВАТ «Волиньобленерго» зобов’язався постачати споживачу - Володимир – Волинській квартирно – експлуатаційній частині, електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, встановлених додатком №1 до цього договору, а останній – оплачувати її шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки постачальника, як це встановлено додатком № 2 до договору № 526-0016000 від 01.06.2005р.
На виконання умов вказаного договору, постачальник здійснював поставку товару в повному обсязі, однак споживач, зобов’язання щодо його оплати здійснював частково та несвоєчасно. Даний факт стверджується витягами з особового рахунку № 16: розрахунок вартості спожитої електричної енергії; рахунками за активну електричну енергію № 526-16/12-АЕ від 22.12.2008р., № 526-16/01-АЕ від 21.12.2010р., № 526-16/02-АЕ від 18.02.2010р., № 526-16/03-АЕ від 23.03.2010р., № 526-16/03-АЕ від 01.04.2010р., № 526-16/04-АЕ; актом про обсяги переданої електричної енергії за період з 18.02.2010р. по 21.03.2010р., з 21.03.2010р. по 20.04.2010р.
У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 526-0016000 від 01.06.2005р. в частині оплати отриманого товару, на день подачі позову до суду, за ним рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 81 793 грн. 10 коп.
Разом з тим, під час провадження у справі, відповідачем було здійснено часткову сплату боргу, а саме на суму 19 442 грн. 69 коп., що стверджується банківською випискою від 17.05.2010р.
Отже, на день розгляду справи, за відповідачем існує заборгованість перед позивачем в сумі 50 941 грн. 71 коп. Даний факт позивачем зафіксовано в акті звірки взаємних розрахунків за електричну енергію від 01.06.2010р., скріплений підписами та круглими печатками його повноважних представників та надіслано на адресу відповідача.
Водночас, сума заборгованості підтверджується розрахунком вартості, спожитої електричної енергії від 01.06.2010р.
Правовідносини сторін, встановлені договором про постачання електричної енергії № 526-0016000 від 01.06.2005р., регулюються Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Як встановлено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, 50 941 грн. 71 коп. заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію, станом на 31.05.2010р., нараховані позивачем обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Разом з тим, позовна вимога в частині стягнення надбавки за реактивну енергію, станом на 01.06.2010р., в сумі 2 338 грн. 97 коп. до задоволення не підлягає, оскільки сторонами встановлено порядок зміни тарифів на електричну енергію п. 2.1.3. договору № 526-0016000 від 01.06.2005р., який позивачем не був дотриманий, а тому, зміни, суд вважає такими, що не відбулись.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову в позові на суму 2 338 грн. 97 коп. як безпідставно заявленому.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Керуючись наведеним, суд вважає за необхідне провадження у справі на суму 19 442 грн. 69 коп. припинити.
Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.
У п. 4 договору № 526-0016000 від 01.06.2005р. сторони погодили, що у випадку порушення термінів внесення платежів за спожиту електроенергію, споживач зобов’язується сплатити постачальнику пеню за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 5 744 грн. 43 коп., за період з 01.05.2009р. по 01.11.2009р. підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.
Разом з тим, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 937 грн. 59 коп. 3% річних та 6 493 грн. 22 коп. інфляційних втрат підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, та 19 442 грн. 69 коп. боргу сплачено після порушення провадження у справі, то державне мито в сумі 950 грн. 58 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього.
Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією. ст. ст. 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в сумі 65 116 грн. 95 коп.
2. Стягнути з Володимир – Волинської квартирно – експлуатаційної частини (м. Володимир – Волинський, вул. Ак. Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 00238138, р/р 352250080000337 ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) на користь Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 4, код ЄДРПОУ 00131512 р/р 260383012656 Волинського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 303398) 50 941 грн. 71 коп. основного боргу; 5 744 грн. 43 коп. пені; 6 493 грн. 22 коп. інфляційних нарахувань; 1 937 грн. 59 коп. – 3% річних та 950 грн. 58 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі на суму 19 442 грн. 69 коп. припинити.
4. В позові на суму 2 338 грн. 97 коп. відмовити.
Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Суддя