Справа № 22-ц- 3873/2005 року Головуючий 1 інст.-МайстренкоО.М.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Котелевець А.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2005 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Солодкова А.А., Кіпенко І.С. при секретарі - Шушкевич А.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2004 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у зв'язку з ДТП.
Позивачка вказала, що 12 травня 2003 року о 14 год. 20 хв. з вини відповідача, який керував автомобілем Рено-19, реєстраційний номер НОМЕР_1, по проспекту Московському в м. Харкові сталося зіткнення автомобілів останнього і Фольцваген-Пассат, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. В результаті цього автомобіль третьої особи зіткнувся із автомобілем Опель-Астра, реєстраційний номер НОМЕР_3, належним позивачці, чим заподіяно останній матеріальну шкоду у розмірі 6 029 грн. 28 коп. і моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Враховуючи те, що відповідач добровільно не відшкодовує шкоду, ОСОБА_2 просила задовольнити позов і стягнути зазначені суми на її користь, а також понесені нею судові витрати на загальну суму 662 грн. 50 коп.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що винним у ДТП є ОСОБА_3
Третя особа ОСОБА_3 з позовом погодився, посилаючись на безпідставність доводів відповідача.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2006 року позов задоволений частково.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 6 691 грн. 78 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 2 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до того ж суду.
В запереченнях ОСОБА_3 просив відхилити апеляційну скаргу відповідача, посилаючись на відсутність підстав для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, але неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, їх регулюючий.
До правовідносин, що виникли між сторонами по справі, суд застосував норми Цивільного Кодексу України 2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року. Разом з тим, відповідно до пункту 4 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Кодексу, він застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. За таких обставин судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції щодо застосування норм Цивільного Кодексу України 2003 року змінити.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 /з наступними змінами/ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особи , які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншими особами. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного із їх володільців перед іншим з них вирішується за правилами ст. 440 ЦК; шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; за наявності лише вини володільця, якому заподіяно шкоду, вона йому не відшкодовується; за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; за відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 травня 2003 року о 14 год. 20 хв. на проспекті Московському в м. Харкові сталося зіткнення автомобілів сторін.
Дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок того, що ОСОБА_1, який керував належним йому автомобілем Рено-19, реєстраційний номер НОМЕР_1, повинен був правильно вибрати безпеку швидкості руху та дотримуватись безпечної дистанції і безпечного інтервалу щодо автомобіля Фольцваген-Пассат, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, але не зробив цього, що призвело до аварії і наступного зіткнення автомобіля останнього з належним ОСОБА_2 автомобілем Опель-Астра, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Ці обставини підтверджуються, зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 12 травня 2003 року і постановою Московського районного суду від 29 березня 2004 року, якою закрито кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України /а.с. 23/.
Згідно висновку № НОМЕР_4, складеного спеціалістом-автотоварознавцем ТОВ «Радар-1» 17 червня 2003 року, вартість автомобіля ОСОБА_2, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної події, з урахуванням відновлюваних робіт складає 6 029 грн. 28 коп. /а.с. 12-20/.
Окрім цього, позивачка понесла витрати на проведення експертизи, додатковий огляд, рихтування та діагностику автомобіля на загальну суму 662 грн. 50 коп. /а.с. 5, 7, 8/.
Згідно з вимогами ст. 440-1 ЦК України, що діяла на час спірних правовідносин, моральна шкода відшкодовується особою, винними діями якої її заподіяно.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з винними діями ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній події ОСОБА_2, окрім матеріальної шкоди, завдана моральна шкода, викликана тим, що позивачка була позбавлена можливості користуватися автомобілем, у неї порушились звичні життєві зв'язки, вона змушена була займатися ремонтом автомобіля, оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля відмовлявся.
Доказів того, що ОСОБА_1 не заподіяв шкоди позивачці у зв'язку ДТП, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову з урахуванням моральних страждань ОСОБА_2
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який порушив пункти 10.1, 10.3, 10-4, 10-11 Правил дорожнього руху України, не можуть бути прийняті до уваги. Згідно висновків траспортно-трасологічної експертизи № НОМЕР_5, автотехнічної експертизи № НОМЕР_6, повторної траспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи № НОМЕР_7, проведених під час попереднього слідства, у діях ОСОБА_3 не вбачається невідповідність вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв'язку з ДТП. Дії ж ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху України і знаходились у причинному зв'язку з ДТП.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.