КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

27.01.10 р.                                                                                          № 8/141          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мазур Л. М.

                                                  Чорногуза М. Г.

за участю представників сторін:

від позивача: представник  ОСОБА_3 за довіреністю  № 4433 від 18.12.09 р.,

від відповідача: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року у справі № 8/141

за позовом                    фізичної особи–підприємця ОСОБА_4, м. Полтава

до          комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”, м. Полтава

про                              стягнення 6005 грн. 38 коп.

встановив:

03.09.2009 р. фізична особа–підприємець ОСОБА_4 (далі – позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою б/н від 27.08.2009 р. до комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” (далі -  відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6005 грн. 38 коп. по договору поставки та монтажу б/н від 29.06.2009 року та 900 грн. витрати на послуги адвоката (а.с. 2-4).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням комунальним підприємством Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”  зобов’язань за договором поставки та монтажу б/н від 29.06.2009 р. щодо проведення  розрахунків  за договором  в сумі 6005,38 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 р. у справі № 8/141 (суддя Плеханова Л.Б.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” на користь фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 6005 грн. 38 коп. боргу за невиконання умов договору поставки та монтажу від 29.06.2009 року, 900 грн. витрат на послуги адвоката, 102 грн. 22 коп. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу (а.с. 23-25).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того що, в порушення умов договору поставки та монтажу б/н від 29.06.2009 року, відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 6005 грн. 38 коп., а тому у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору  підприємство  зобов’язане сплатити суму боргу, пеню та 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № юр/165 від 14.10.2009 року (вх.  № 1483-8/141 від 16.10.2009 року) на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати  рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 р. у справі № 8/141 повністю та прийняти нове рішення, яким позивачу повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуючи тим, що вказане рішення господарського суду Полтавської області є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 77 ГПК України, оскільки оскаржуване рішення прийнято за відсутності представника відповідача.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”  надіслав на адресу господарського суду телеграму (вх. №  2-10/594 від 18.11.2009 року) та лист, в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за  відсутності представника.

Позивач на виконання ухвал суду відзив на апеляційну скаргу не наддав. Представник позивача надав 25.01.10  р. пояснення у справі.

Представник позивача у судових засіданнях  заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між фізичною особою–підприємцем ОСОБА_4 ( продавець/ підрядник)  та комунальним підприємством Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” ( (покупець/заявник)  був укладений  договір поставки та монтажу б/н від 29.06.2009 року (а.с. 6).

Відповідно п.1.1. договору  Продавець зобов’язався поставити Покупцеві вироби з оцинкованої сталі (далі - товар) та виконати монтаж відповідної якості, а Покупець прийняти товар згідно накладної (акту виконаних робіт) та здійснити оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.2. договору  вартість обладнання по договору визначається договірною ціною, а саме відповідно додатку № 1 від 28.05.2009 року до договору,  в якому сторони виклали кількість, вартість комплектуючих та робіт (а.с. 7).

Пунктом  2.3.  договору сторони  передбачили  умови розрахунків –попередня оплата 50% суми договору протягом 3 днів з моменту підписання договору  та 50% суми після виконання установки кондиціонерів.

Відповідно до п. 3.1. договору, Покупець зобов’язався оплатити залишкову вартість товару та монтажу на умовах даного договору, після підписання акту прийому - передачі товару та акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення гарантійного строку, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного і належного виконання (здійснення).

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема,  є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 6 коментованої статті передбачає право боржника відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання іншою стороною своїх обов'язків, які є необхідною умовою виконання обов'язків боржником.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор, якщо цього вимагає боржник, повинен видати останньому інше письмове підтвердження про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Таким підтвердженням може слугувати розписка, акт приймання-передачі майна, виконаних робіт, наданих послуг тощо.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов  договору  від 04.08.2009 р., передав представнику відповідача Купріяну Івану Миколайовичу по довіреності серія ЯПР № 039376 від 09.07.2009 року кондиціонер в кількості 1 штук ( а.с. 8), що підтверджується видатковою накладною № Г-00000022 від 09.07.2009 року на суму 10111,00 грн. та згідно акту здачі–прийняття робіт ( надання послуг) № Г-00000023 від 09.07 2009 року представник комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” та представник фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 склали зазначений акт про, те що Виконавцем були проведенні роботи (надання послуг), а саме монтажу кондиціонерів за рахунком № Г-00000031 від 25.06.2009 р.  прийняти виконання робіт ( а.с. 10).

Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, останнім була здійснена попередня оплата  50% вартості товару.

На час розгляду спору в місцевому господарському суді та в апеляційній інстанції відповідачем не  спростовано  отримання товару за представленими накладними. Відповідач доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про стягнення 6005, 38 грн. вартості поставленого товару та монтажу з наступних підстав.

Відповідно до умов п. 3.5. договору зобов’язання продавця вважається виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі (акту виконаних робіт) представниками продавця і покупця.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме акту здачі–прийняття робіт ( надання послуг) № Г-00000023 від 09.07 2009 року, зобов’язання щодо виконання п. 3.4.  договору щодо монтажу товару протягом п’яти робочих днів з моменту поставки товару (підписання акту прийому–передачі товару), а саме монтажу кондиціонерів робіт товару (кондиціонерів) позивач виконав  у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6005,38 грн. боргу за поставлений товар та монтаж кондиціонерів.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно п. 5.2. договору Покупець несе відповідальність у розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожен день прострочення вартості товару та (або) затримки у виконанні робіт з монтажу покупця.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно розрахунку суми позовної заяви договору поставки та монтажу кондиціонера б/н від 29.06.2009 року (від 27.08.2009 року) за період з 13.07.2009 року по 27.08.2009 року, сума основного боргу становить - 5480 грн. 50 коп., на суму якої позивачем нараховані неустойка - 504 грн. 16 коп. (а.с. 5).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Зважаючи на вище наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо  стягнення з відповідача на користь позивача 20 грн.72 коп. розміру 3% річних за період з 13.07.2009 року по 27.08.2009 року.

За даних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором поставки та монтажу б/н від 29.06.2009 року в  розмірі 6005,38 грн.

Відповідно  до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує проти стягнення з нього на користь позивача 900 грн. за послуги адвоката. На  його думку, судом не правомірно стягнено  вказану  суму, оскільки, як він вважає, позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати послуг адвоката,  якими б могли бути відповідні квитанції чи платіжні доручення.  

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2009 року  укладено угоду  № 88 між адвокатом   ОСОБА_6  та  ОСОБА_4 про надання юридичних послуг, в якій зазначений характер угоди, а саме  - надання переліку  адвокатських послуг та встановлено оплату 1800 грн.

В ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зазначено, поняття особи, котра є адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката  здійснюється  на  підставі  угоди  між громадянином  чи  юридичною  особою  і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Отже, виходячи з положень даної статті одержувачем грошових коштів, які перераховуються для оплати послуг адвоката є адвокатське об’єднання або адвокат, як фізична особа.

Зі змісту вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відшкодування послуг адвоката на підставі ст. 44 ГПК України, можливе лише при наявності:  по-перше, представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом, а не юрисконсультом або представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об’єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє, оплата послуг саме адвоката або адвокатського об’єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 дійсно має право займатись адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 629 від 23.10.2008 року.

Крім того, позивачем надано суду квитанцію № 6928 від 27.08.2009 р., відповідно якої, позивачем - ОСОБА_4 сплачено суму гонорару в розмірі 900 грн. ОСОБА_6, за надані юридичні послуги, за що з відповідача судом першої інстанції стягнуто суму.  

Тому, як зазначено в змісті вищенаведених норм чинного законодавства відшкодування послуг адвоката, можливе при наявності представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом, наявність угоди між адвокатським об’єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі та оплата послуг саме адвоката або адвокатського об’єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката, що підтверджено наданими позивачем суду доказами,  а саме свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 629 від 23.10.2008 року, угодою від 27.08.2009 року  № 88 про надання юридичних послуг та квитанцію № 6928 від 27.08.2009 р. на суму 900 грн. сплаченого гонорару ОСОБА_6  за надані юридичні послуги.

Докази сплати за послуги адвоката наявні в матеріалах справи, тому, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про відшкодування з відповідача суми судових витрат за адвокатські послуги  обґрунтованими та визнаються апеляційним господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначає відповідач у  своїй апеляційній скарзі, що прийняте рішення в суді першої інстанції без його участі є порушенням його прав, оскільки просив суд першої інстанції про відкладення розгляду справи.

Проте, як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, проти чого вище вказаний не заперечує. Тому, керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні в господарському суді Полтавської області при розгляді справи № 8/141, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, ігноруючи свої процесуальні права та обов’язки, не уповноважило іншу особу представляти інтереси підприємства в суді. Відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача звернутись за правовою допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез’явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, повідомлених належним чином, вирішується суддею.

Таким чином, якщо суддя вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Згідно з п. 3.5.1. „Інструкції з діловодства в господарських судах України” затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Тому суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 8/141, відмовив у задоволенні заявленого клопотання цілком правомірно, не порушуючи при цьому чинного законодавства України та врахував повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення від 01.10.2009 року.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного  та  керуючись ст.ст. 43,  44, 49,  99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунальним підприємством Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року у справі № 8/141 –залишити без задоволення.

  Рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року у справі № 8/142 –залишити без змін.

Справу № 8/141 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Разіна Т. І

Судді:

                                                                                                    Мазур Л. М.

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки