ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Львів

 17 червня 2010 р. р.                                                                       № 2а-8311/09/1370  

12 год. 55 хв.                                                            

          Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представників позивача Кушнір Т.В., відповідача Томашівського О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

 ТзОВ "Санком-Львів"   

до  ДПІ у Личаківському р-ні м.Львова   

про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів»звернулося з позовом до Львівського окружного адміністративного суду з вимогами до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова. Позивач просить суд скасувати як протиправні:

1.          податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2009 року №0001252320/0/14591, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25970,0 грн. (основний платіж –21642 грн., штрафні (фінансові) санкції –4328 грн.);

2.          висновки акту №223/23-2/34711924 від 05.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Санком-Львів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.02.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.02.2008 року щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1488523,0 грн., а також щодо зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 139214 грн.

Ухвалою від 11.02.2010 року за наслідками проведеного попереднього судового засідання закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування висновків акту перевірки №223/23-2/34711924 від 05.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Санком-Львів».

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, вважає, що висновки акту перевірки та спірне рішення не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб’єктивних припущеннях особи, що проводила перевірку. На підтвердження своєї позиції надав суду копії первинних (договорів, актів виконаних робіт, податкових, видаткових накладних) та інших документів, що підтверджують правомірність формування валових доходів та витрат у відповідних звітних періодах.

Відповідач надав суду заперечення на позов, просить у задоволенні позову відмовити. Адже в ході планової документальної перевірки позивача встановлено порушення ним Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 21642,0 грн. Тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування згаданих сум податку, а також фінансових санкцій на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обґрунтованим та законним.

Допитана в судовому засіданні особа, що проводила перевірку, СДПРІ ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_3) на запитання представника позивача та суду не змогла пояснити, на підставі аналізу яких документів зроблено висновок про завищення ТОВ «Санком-Львів»валових витрат: у 2007 році - на суму 109671 грн., у 2008 році –на суму 181899 грн. (арк. акту 7-8).Також не змогла пояснити, у якому звітному періоді (кварталі) та на яку суму допущено згадані порушення, які перевіряючим вказано узагальнено по 2007, 2008 рр. На запитання щодо підстав проведення розрахунку курсових різниць з урахуванням лише одного-двох знаків після коми (офіційний курс Євро містить 4-5 знаків після коми) пояснила, що нею проводилося округлення. Підстав таких дій не навела. Не змогла також пояснити, чому при викладі в таблиці на арк. 14 акту перевірки даних не навела даних підприємства по кварталах. Представник позивача наполягає, що це призвело до необґрунтованих висновків, оскільки у 2008 році ТОВ «Санком-Львів»внаслідок різких перепадів курсу євро отримувало за наслідками перерахунку балансової вартості суми заборгованості в іноземній валюті не лише збитки, а й доходи; при розрахунках брався до уваги офіційний курс євро, із зазначенням 4-5 знаків після коми, в той час, як відповідач його протиправно округлював, а в деяких випадках взагалі допускав помилки при зазначенні курсу на кінець звітного періоду.

На запитання суду сторони повідомили, що надали всі наявні докази, інших надати не бажають, клопотань про витребування доказів не мають.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено 21.06.2010 року.

Заслухав пояснення представників сторін, з’ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Санком - Львів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року., за наслідками якої складено Акт №223/23-2/34711924 від 05.06.2009 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0001252320/0/14591, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 25970 грн. (в т.ч. 21642 грн. основного платежу, 4328 грн. штрафної (фінансової) санкції). Акт також містить висновки про зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1488523,0 грн., зменшено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 139214,0 грн.

З метою повного та об’єктивного розгляду справи суд дає оцінку всім висновкам Акту перевірки щодо визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток –як про заниження валових доходів, так і про завищення валових витрат –адже такі лягли в основу прийняття спірного податкового повідомлення –рішення.

Одночасно суд прийшов до висновку, з яким погодилися представники сторін, що відсутні підстави для оцінки висновків Акту перевірки в частині про зменшення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі не мали наслідком прийняття відповідачем рішень, які б порушували права позивача; спірне рішення не ґрунтується на таких висновках.

1) За змістом згаданого Акту перевірки (стор.4): «ТОВ «Санком-Львів»за період з 22.11.2006 року по 31.12.2008 року згідно представлених до перевірки документів здійснювало послуги по вивезенню сміття за цінами нижчими ніж звичайні ціни. Враховуючи п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.5 п. 1.20. ст. 1, пп. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»… ТОВ «Санком-Львів» занижено валовий дохід на суму 102064,0 грн.». Такі твердження органу ДПС на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Правовою базою державної цінової політики є на сьогодні Закон України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990р. № 507-ХІІ (далі - Закон №507). Статтею 6 цього Закону №507 передбачено, що, крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни. При цьому окремо зазначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7 Закону № 507). Таке державне регулювання здійснюється шляхом установлення: 1) державних фіксованих цін (тарифів); 2) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Крім того, згідно статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. На виконання даної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.07.2006 року №1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів».

Відповідно до пп. 1.20.5. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Зі змісту долучених до справи документів вбачається, що позивач надає послуги з вивезення твердих побутових відходів. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2007 року №1223 (додаток 2 до рішення) встановлено тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням утримання та обслуговування контейнерів, які надаються організаціями інших форм власності –ТОВ «Еко-Львів-Сервіс», СП ТОВ «Ком-Еко-Львів», ТОВ «Спецавтотранс-Львів», ПП «Годунько», ТОВ «Грінко-Львів»(в подальшому перейменовано в ТОВ «Санком-Львів», що підтверджується долученою до справи довідкою з Єдиного державного реєстру).

Отже, звичайною ціною в спірних правовідносинах вважається тариф на вивезення твердих побутових відходів, встановлений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2007 року №1223, а висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу на суму 102064,0 грн. не ґрунтуються на законі.

2) За змістом Акту перевірки (арк. 7) ТОВ «Санком-Львів»завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток) за 2007 рік на 109671,0 грн., за 2008 р. на 181899 грн., які відображені в бухгалтерському обліку проведення (Дт92,93 Кт63). На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивачем зумовлене безпідставним включенням до їх складу витрат, не підтверджених первинними документами.

Зі змісту заперечень відповідача та висновків Акту перевірки випливає, що відповідач вбачає порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у відсутності документів бухгалтерського обліку. Такі твердженнями відповідача на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Відповідно до п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 згаданого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства зафіксовані у статті 11 цього ж Закону; згідно норми пп. 11.2.1 ст. 11 валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи:

1.          за 2007 рік - податкові накладні на 76 арк., видаткові накладні, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт, виписки банку на 144 арк., що підтверджують витрати  на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 375064,19 грн. При цьому в 2007 році підприємством задекларовано валові витрати на придбання товарів, робіт, послуг (рядок 04.1 Декларації за 2007 рік) в сумі 232150 грн.;  

2.          За 2008 рік - податкові накладні на 329 арк., видаткові накладні, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт на 496 арк., виписки банку на 142 арк., що підтверджують витрати  на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2766346 грн., при цьому на валові витрати (рядок 04.1 Декларації) віднесено суму 2314181 грн.

Вказані суми також підтверджуються даними зведеного бухгалтерського обліку, зокрема по рахунках 631, 3721, 201, 203, 207, 281, 92, 93. Відтак, валові витрати відповідно до даних податкового та бухгалтерського обліку підприємства не лише не завищено, а занижено у відповідних звітних періодах.

Суд також констатує наступні очевидні порушення, що мають місце при складенні акту перевірки позивача та формуванні його висновків:

-          на стор. 6 акту перевірки зазначено, що «перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 22.11.2006 р. по 31.12.08 р. не встановлено їх завищення на суму 970429 грн., в т. ч. за 2007р. 134868 грн., за 2008р. 835561 грн.». Проте, в таблиці, що міститься на стор 6-7 Акту в графі «відхилення»зазначено відхилення в сумі 1473030 грн., в т.ч. 2007 рік 134868 грн., 2008 рік –1338162 грн.;

-          згідно даних цієї ж таблиці відхилення (завищення) валових витрат встановлено лише у 4 кварталі 2008 року. В інших звітних періодах 2008 року відхилень (порушень) не встановлено. Проте, в інших підпунктах цього ж акту органом державної податкової служби знято з валових витрат витрати по операціях, які тривали протягом усього 2008 року та підтверджувались аналогічними документами, зокрема, витрати на рекламу, витрати на технічне обслуговування автомобілів, витрати на пально-мастильні матеріали.

Відповідно до вимог п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-          висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-          у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-          зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

-          у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

-          у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Не допускається відображення в акті перевірок необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Отже, вищеописані висновки відповідача в Акті перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми валових витрат не підтверджені належними доказами та базуються на безпідставних твердженнях та суб’єктивних припущеннях відповідача.

3) За змістом Акту перевірки (арк. 9) ТОВ «Санком-Львів»порушено пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів в 2008 році на суму 144431,72 грн. На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивача зумовлене тим, що витрати на придбання шин, акумуляторів повинні відноситись до поліпшення основних фондів. Такі твердженнями відповідача на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 р. № 2344-III, автомобільний транспортний засіб –це дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій. У свою чергу, легковий автомобіль –це пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння не більше дев’яти з місцем водія включно; спеціальний автомобіль –автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів і загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Мін’юсту України, Фонду держмайна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів»від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін’юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Згідно із зазначеною Методикою автомобіль –це дорожній транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для: перевезення людей та (чи) вантажів; буксирування транспортних засобів, призначених для перевезення людей та (чи) вантажів; виконання спеціальних робіт.

Витрати, що виникають у платника податку під час експлуатації автомобіля, можна згрупувати таким чином: на утримання та експлуатацію (технічне обслуговування); на поточний і капітальний ремонти; на придбання пально-мастильних матеріалів; пов’язані з паркуванням.

Нормами Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. № 102 (зареєстровано в Мін’юсті України 28.04.98 р. за № 268/2708, за текстом - Положення № 102) визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності.

Згідно з п. 1.3 частини першої Положення № 102 технічне обслуговування –комплекс операцій чи операція з підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті, включаються до складу валових витрат.

Отже, якщо автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування (зокрема, на придбання запчастин, що використовуються для проведення робіт з технічного обслуговування автомобілів) включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Витрати на технічне обслуговування включаються до складу валових витрат за першою подією –за датою нарахування чи оплати.

Згідно з нормами п. 3.19 Положення № 102 операції із заміни на дорожньо-транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення.

Водночас наказом Мінтрансу України від 08.12.97 р. № 420 затверджено Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, що є обов’язковими для автотранспортних підприємств незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості. Тобто операції із заміни акумуляторних батарей та шин відповідно до норм експлуатаційного пробігу належать до техобслуговування автомобільного транспорту, і їх вартість включається до валових витрат і враховується при перерахунку згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та не може вважатись поліпшенням основних фондів.

Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача щодо завищення валових витрат на суму витрати на придбання шин, акумуляторів та технічне обслуговування машин за 2008 рік на суму 144431,72 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

4) За змістом Акту перевірки (арк. 9) ТОВ «Санком-Львів»порушено пп. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати за 2008 рік в сумі 35196,0 грн. На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивача зумовлене тим, що ТОВ «Санком–Львів»придбано наклейки на суму 40172,0 грн. з логотипом «Санком–Львів», які забезпечують рекламу підприємства. Проте, на думку органу ДПС, ТОВ «Санком-Львів»не мало права відносити витрати на рекламу до складу валових у зв’язку з наявністю у підприємства збитків у 2007 та 2008 роках. Такі твердженнями відповідача на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Законом «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що реклама –це інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-якій спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. При цьому реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Витрати, пов'язані з рекламними заходами, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п. 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку.

Такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі (не лімітовані витрати) та до витрат з відповідним обмеженням (лімітовані витрати). Нелімітовані витрати –це витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Зі змісту долучених до справи документів вбачається, що спірні витрати є саме витратами на проведення передпродажних та рекламних заходів, а отже відносяться до складу валових витрат незалежно від наявності або відсутності прибутку.

Представник позивача долучив до справи як зразок наклейку, така містить найменування позивача та його контактні дані. Пояснив, що такі наклейки розміщені на всіх контейнерах для побутових відходів, які обслуговує ТОВ «Санком-Львів», а також на автомобілях-сміттєвозах.

Враховуючи вищезазначене, витрати на оплату послуг з виготовлення поліграфічної реклами у вигляді рекламних наклейок, на яких зазначено логотип, назву та контактні телефони фірми, вважаються витратами, пов'язаними зі здійсненням господарської діяльності або рекламної діяльності, і тому твердження відповідача про порушення позивачем пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

5) За змістом акту перевірки (арк. 9) ТОВ «Санком-Львів»неправомірно віднесено до складу валових витрат у рядок 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»Декларації з податку на прибуток витрати на паливо. На думку органу ДПС, таке завищення валових витрат позивача зумовлене неправильним заповненням подорожніх листів. Такі твердженнями відповідача на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Для здійснення контролю за витратами пально-мастильних матеріалів (ПММ) наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 року затверджено «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Нормування витрат палива –це встановлення допустимої міри його споживання у певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дають змогу враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ автомобіля з урахуванням норм витрат.

Витрати на ПММ для вантажного автотранспорту, що використовується у власній господарській діяльності платника податку, за умови наявності підтверджувальних документів, відносяться до складу валових витрат (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Позивач на обґрунтування позовних вимог надав суду місячні акти списання пального, які складені «Санком-Львів»на підставі місячних відомостей, що ведуться по кожному службовому автомобілю (із зазначенням держаного номерного знаку та ПІБ водія). Згадані місячні відомості містять дані про календарну дату, кількість заправленого в цей день пального, показник спідометра, пробіг за день, кількість забраних контейнерів, витрати пального на пробіг та на підйом контейнерів, залишок пального в баку на кінець дня. Зі змісту долучених до справи документів вбачається, що пально-мастильні матеріали витрачені для власного та орендованого автотранспорту (сміттєвози), тобто використані у власній господарській діяльності платника податку.

Твердження відповідача щодо необхідності застосування вимог наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»не беруться судом до уваги, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. В даному випадку позивач використовує для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (тобто для здійснення власної господарської діяльності) власні та орендовані автомобілі. Відтак правовідносин між Замовником та Перевізником в даному випадку не виникає, а, отже, відсутній предмет регулювання Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 502601,0 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

6) За змістом Акту перевірки (арк. 13) ТОВ «Санком-Львів»невірно розраховано курсові різниці. На думку органу ДПС, внаслідок даного порушення позивачем завищено валові витрати на 257324,44 грн., в т.ч. за 2007 р . на 20221 грн., за 2008 р. на 237103,44 грн. Такі твердження органу ДПС на обґрунтування законності спірного рішення не беруться судом до уваги з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Твердження органу ДПС, що «підприємством невірно розраховано курсові різниці»не береться судом до уваги, оскільки в акті перевірки не зазначено, в чому полягає помилка в розрахунку курсових різниць, відсутній розрахунок балансової вартості іноземної валюти, відсутній розрахунок курсової різниці по кожній операції, а зазначені тільки загальні суми, які, на думку органу ДПС мають бути зазначені в декларації. В таблиці, яка міститься в акті перевірки (стор. 14) невірно зазначені курси валют на звітні дати, на які проводився перерахунок вартості валюти. Наведені обставини свідчать про чергове порушення органом ДПС п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Зі змісту долучених до справи документів вбачається, що орган ДПС помилково встановив завищення позивачем валових витрат за 2007 рік на 20221 грн. - за рахунок невірного або неточного курсу валюти (євро) на звітні дати; а у 2008 році на суму 237103,44 грн. –за рахунок аналогічних помилок, а також невірного зазначення в Акті перевірки даних підприємства. Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 257324,44 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Отже, висновки відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1488523,0 грн. та, як наслідок, визначення  ТОВ «Санком-Львів»податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21642 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Враховуючи безпідставність та незаконність визначення контролюючим органом основного зобов’язання по податку на прибуток підприємства, суд констатує безпідставність нарахування відповідачем на підставі п.17.1.3 ст.17 Закону України N 2181-III штрафних санкцій по таких зобов’язаннях.

Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд констатує, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, на неодноразову пропозицію суду не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування власних заперечень.

Податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009 року №0001252320/0/14591 прийняте ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі хибних висновків щодо порушення ТОВ «Санком-Львів»податкового законодавства, тому це рішення є протиправним. Згідно норми п. 2 ст. 162 КАС України, визнання судом рішення суб’єкта владних повноважень протиправним має наслідком скасування такого рішення. З огляду на це, позовні вимоги ТОВ «Санком - Львів»про визнання спірного податкового повідомлення –рішення протиправним та його скасування ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України судові витрати у формі сплаченого позивачем судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0001252320/0/14591 від 18.06.2009 року, яким ТОВ «Санком-Львів»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25970,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Санком-Львів»понесені судові витрати у формі сплаченого судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                                          Москаль Р.М.