ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 травня 2010 р.                                                                                           № 2а-6366/09/1370  

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді                                                                      Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                        Новосад В.М.

з участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1,

від відповідача та третіх осіб: не з’явилися,  

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Санітарно-епідеміологічної станції Залізничного району м.Львова про визнання бездіяльності протиправною та зобов‘язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов‘язання прийняти рішення про заборону експлуатації та припинення діяльності тваринницької ферми по розведенню та утриманню птиці.

          Заявою про уточнення позовних вимог від 12.04.2010 року, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача по неналежному та неповному розгляду звернень, що виявилось у невиконанні відповідачем вимог, передбачених підп.2 п.5, підп.2,3,8,12,17,21 п.6 Положення про головне управління ветеринарної медицини у Львівській області. Також, позивач просить зобов’язати відповідача здійснити заходи державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за перепелами, репродуктивним матеріалом, а також потужностями (об’єктами), що використовується для їх виробництва, переробки та обігу, провести експертизу стану здоров’я птахів (перепилів), репродуктивного матеріалу та встановити чи об’єкт по їх утриманню та розведенню заражений чи є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі речовини, радіонукліди в кількостях, які перевищують максимальні рівні залишків.

Позивач вважає, що відповідач належним чином не перевірив ветеринарного стану здоров’я перепелів, не вжив заходів для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератації об’єкту, де перепили розводяться, чим порушив вимоги вищенаведеного Положення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

         Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Як вбачається з позовної заяви позивач вважає, що саме відповідачем не вжито достатніх та дієвих заходів, для захисту порушеного конституційного права - право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50 Конституції України).

У відповідності до вимог ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину»від 25 червня 1992 року №2498-XII, з наступними змінами та доповненнями, ветеринарно-санітарне та епізоотичне благополуччя - забезпечення захисту життя і здоров'я людей та тварин від ризиків, пов'язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, а також забезпечення оптимальних умов життя тварин, що запобігають хворобам і шкідливому впливу факторів довкілля на їх здоров'я та продуктивність.

У відповідності до вимог п.13 ч.7 ст.7 цього ж Закону, до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать призупинення дії експлуатаційного дозволу або обмеження діяльності потужностей (об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування, у разі порушення операторами ветеринарно-санітарних заходів.

Згідно вимог абзацу 11 пункту 5 Положення про головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 4 лютого 2008 року №8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2008 року за №139/14830, до компетенції головних управлінь належить заборона експлуатації, тимчасове припинення або обмеження діяльності тваринницьких ферм, підприємств, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, складських приміщень для зберігання продукції, підприємств з виробництва, зберігання, реалізації та використання ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, ринків, об'єктів громадського харчування і торгівлі до усунення порушень суб'єктами господарювання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством.

Підпунктом 2 пункту 5 Положення про головне управління ветеринарної медицини в Львівській області, затвердженого Головою Державного комітету ветеринарної медицини 06.06.2008 року, визначено, що до компетенції головного управління належить здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, паталогічним матеріалом,засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об’єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки та обігу.

Окрім того, у відповідності до підпунктів 2, 3, 8, 12, 17, 21 пункту 6 згаданого Положення, головне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує перевірку ветеринарного стану тварин, продукції, тваринного походження, кормів, кормових добавок у разі їх експорту, імпорту та транзиту; здійснює ветеринарно-санітарний нагляд за якістю, зберіганням та застосуванням ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини; координує та здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд за діяльністю підприємств, установ і організаці, що належать до сфери їх управління, юридичних та фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність, пов’язану з виконанням комплексу заходів щодо профілактики захворювань тварин та їх лікування, підвищення якості продукції тваринного походження, запобігання хворобам, спільним для тварин і людей, та боротьби з ними; здійснює державний нагляд за додержанням ветеринарно-санітарних вимог щодо утримання, внутрішньодержавних перевезень, експорту, імпорту та транзиту тварин, продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок; вживає заходів для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях (об’єктах), що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, а також засобів, що використовуються для їх транспортування; видає, тимчасово зупиняє дію, скасовує та поновлює експлуатаційний дозвіл або обмежує діяльність потужностей (об’єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, неїстівних тваринного походження,  репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, засобів, що використовуються для їх транспортування, та надають інформацію для ведення реєстру таких потужностей (об’єктів).

Висновки позивача про те, що відповідачем вчинялась бездіяльність, спростовуються матеріалами справи, якими підтверджуються обставини проведення органом ветеринарної служби перевірок третіх осіб (фізичних осіб), притягнення до адміністративної відповідальності винних, проведення експертизи, складення актів перевірки.

При цьому, слід зазначити, що як вбачається з наявних в матеріалах справи актів відповідача від 24.12.2008 року, від 19.11.2009 року, складених після винесення постанови за №008902 по справі про адміністративні правопорушення від 19.09.2008 року, ОСОБА_5 продовжує вчиняти порушення ветеринарно-санітарних вимог утримання птиці.

Однак, до повноважень відповідача, з врахуванням положень Закону України «Про ветеринарну медицину», не входить нагляд за дотриманням нормативів відходів та чистого повітря, саме з якими позивач пов’язує порушене право. А тому, відповідач не міг вживати заходів, які не входять до його компетенції, щодо усунення перешкод реалізації згаданого права позивача.

Отже, не вчинення відповідачем відповідних дій, що входять до його повноважень, не впливає на порушене право позивача, оскільки такі (повноваження) обмежуються контролем за безпекою утримання тварин, а не забруднення останніми повітря.

З врахуванням положень ч.1 ст.2 КАС України, суд, в даному випадку, позбавлений можливості захистити порушене на думку позивача право, оскільки захист такого не входить до повноважень відповідача.    

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні і необґрунтовані, а тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в :

1.     В задоволенні позову відмовити.

2.   Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3.    Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

     Повний текст постанови складений та підписаний 20 травня 2010 року.

Суддя                                                                                                          Мартинюк В.Я.