ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 р. № 2а-7750/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
суддів Гавдика З.В.
Ланкевича А.З.
при секретарі судового засідання Новосад В.М.
з участю позивача ОСОБА_2
представників:
від відповідачів – Демяновської Н.Г., Стегнія А.В., Кордис Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Львівського апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Державної судової адміністрації у Львівській області, Державного казначейства України, Головного державного казначейства у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Державної судової адміністрації у Львівській області, Державного казначейства України, Головного державного казначейства у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною в частині недонарахування і невиплати зарплати на суму 91421 грн. 17 коп., вихідної допомоги на суму 26817 грн. 80 коп. та зобов’язання нарахувати ці суми.
Позивач в позовній заяві вважає, що відповідачі без достатніх на те правових підстав з 2005 по 2009 роки недонарахували та не виплатили заробітну плату та вихідну допомогу, оскільки п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 року за №865 скасовано судовим рішенням.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просить їх задоволити з вищевикладених мотивів.
У своїх запереченнях Територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області вважає, що воно забезпечує належні умови для діяльності загальних місцевих судів та здійснює планово-фінансову діяльність та бухгалтерський облік у місцевих загальних судах.
Державна судова адміністрація України в запереченнях вважає, що суми коштів, які позивач просить стягнути не були передбачені у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ, а тому і не можуть бути виплачені.
Представник згаданих відповідачів дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Органи державного казначейства в своїх запереченнях вважають, що вони не є розпорядниками коштів, а тому не можуть виплачувати бюджетні асигнування на заробітну плату та інші виплати суддям. Також, просять застосувати строки звернення до суду, передбачені ст.99 КАС України.
Представник згаданих відповідачів дав аналогічні пояснення. Просить в задоволенні позову відмовити.
Львівський апеляційний господарський суд у відзиві та у запереченні на позовну заяву вважає, що при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу господарський суд керувався нормами чинного законодавства, а саме Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 року за №865.
Представник згаданого відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічною службою, згідно ст.3 КАС України, вважається діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, даний спір підлягає розгляду в порядку передбаченому КАС України.
Згідно довідки Львівського апеляційного господарського суду за №02-93 від 30.06.2009 року ОСОБА_2 працював на посаді судді з 01.10.1987 року по 31.01.2002 року в Господарському суді Львівської області та з 01.02.2002 року по 31.03.2008 року у Львівському апеляційному господарському суді.
Позивач вважає, що йому не донараховано та не виплачено заробітну плату і вихідну допомогу.
У відповідності до вимог частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року №2862-XII, з наступними змінами та доповненнями, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно ч.4 згаданої статті, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:
при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Як передбачено Додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 3 вересня 2005 року №865, з наступними змінами та доповненнями, посадовий оклад судді апеляційного спеціалізованого суду становить 9,8 розмірів мінімальної заробітної плати.
У відповідності до п.4-1 згаданої постанови Уряду, установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
При цьому, суд не може залишити поза увагою той факт, що постановою Печерського районного суду м.Києва у справі №2-а-84/07р. за позовом ОСОБА_6 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб Державного казначейства України , Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 31.12.2005 року, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково –визнано протиправним та скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату суддів». В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Дане судове рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 року згадані судові рішення в частині відмови у позові скасовані, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, з врахуванням наведених судових рішень з 03.12.2007 року (набрання законної сили судовим рішенням в частині скасування п.4-1 згаданої постанови Уряду) позивачу повинна була виплачуватись заробітна плата з посадового окладу, який визначається з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої відповідними законами, а не п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Таким чином, з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року №489-V, з наступними змінами та доповненнями, та ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28 грудня 2007 року №107-VI , з наступними змінами та доповненнями, посадовий оклад позивача повинен був становити в грудні 2007 року –4508 грн. 00 коп., січень –березень 2008 року –5047 грн. 00 коп.
Враховуючи наявні в матеріалах справи довідки про доходи за 2007 та 2008 роки судом встановлено, що позивачу у грудні 2007 року виплачено 16026 грн. 13 коп., а повинно було бути виплачено 19317 грн. 88 коп., в січні 2008 року виплачено 7593 грн. 39 коп., а повинно було бути –10148 грн. 41 коп., в лютому 2008 року виплачено 8997 грн. 90 коп., а повинно було бути –10352 грн. 84 коп., в березні 2008 року виплачено 8739 грн. 29 коп., а повинно було бути 10080 грн. 18 коп.
Отже, позивачу не було виплачено заробітної плати за грудень 2007 року та січень-березень 2008 року в розмірі 8542 грн. 60 коп.
Крім того, у відповідності до вимог ч.3 ст.43 згаданого Закону, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
З врахуванням того, що місячний заробіток позивача за останньою посадою повинен був становити 10080 грн. 18 коп., а не 8739 грн. 29 коп., недоплачена вихідна допомога становить 26817 грн. 20 коп.
Визначаючи особу, яка є відповідальною за невиплату заробітної плати суд врахував наступне.
Частиною 1 статті 21 Бюджетного Кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
У відповідності до вимог п.3 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року №14, основними завданнями ДСА є, зокрема, здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апарату судів.
З врахуванням того, що Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області забезпечує належні умови для діяльності загальних місцевих судів, особою, яка повинна здійснити виплату невиплаченої заробітної плати є Державна судова адміністрація України.
Щодо вимог позивача про стягнення заробітної плати до грудня 2007 року, то такі задоволенню не підлягають, оскільки заробітна плата до скасування пункту 4-1 постанови Уряду виплачувалась у відповідності до чинних на той час нормативно правових актів. При цьому, суд звертає увагу позивача, що захист порушеного права до грудня 2007 року може бути здійснений в порядку передбаченому статтею 1175 ЦК України.
Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідачів та зобов’язання їх вчинити дії, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ст.99 КАС України.
При цьому, щодо вимог про стягнення заробітної плати то у відповідності до ч.2 ст.233 КЗпП України, яка є спеціальною в даному випадку по відношенню до ст.99 КАС України, то такі строком звернення до суду не обмежуються.
Щодо вимог позивача про зобов’язання Львівського апеляційного господарського суду видати довідку для перерахунку довічного грошового утримання Пенсійним Фондом України, то такі задоволенню не підлягають оскільки на час розгляду справи в суді згаданий відповідач може надати довідку виходячи з фактично нарахованої заробітної плати, а не з тої, яка перебуває під спором.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позов є підставний та обґрунтований в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача не нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 8542 грн. 60 коп. та не нарахованої та невиплаченої вихідної допомоги в сумі 26817 грн. 20 коп. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної судової адміністрації України, що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Липська, 18/5, на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що мешкає за адресою АДРЕСА_1, 8542 грн. 60 коп. не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та 26817 грн. 20 коп. не нарахованої та невиплаченої вихідної допомоги.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 червня 2010 року.
Головуючий-суддя В.Я.Мартинюк
суддя З.В.Гавдик
суддя А.З.Ланкевич
Суддя Мартинюк В.Я.